Класична філософія у своїх міркуваннях виходила із того, що: 1) Буття є цілісне, глибинно узасаднене, внутрішньо концентроване (навіть, якщо ми сумніваємося у можливостях його адекватного пізнання); 2) Розум є вищою і найціннішою частиною людської психіки та найкращою людською здібністю; З) Розум здатний висвітлити глибини психіки й орозумнити їх; 4) За допомогою розуму людина спроможна належним чином організувати своє життя і взаємини з буттям.
Некласична філософія протиставила цим тезам філософської класики принципово інші: 1) Говорити про буття безвідносно до людського сприйняття й уявлення безглуздо; ми можемо судити лише про те, що ввійшло в контекст нашого сприйняття і знання; поза цим питання про буття залишається відкритим; 2) На перший план у людській психіці виходять чинники, які за своєю природою нерозумні або позарозумні; масштабами й силою дії вони перевершують розум; 3) Оскільки нерозумні чинники психіки потужніші, то розум нездатний їх опанувати; 4) Розум не лише не сприяє гармонізації людського життя, а іноді заважає цьому.
Принципи некласичної філософії:
- ірраціоналізм і суб’єктивізм;-філософський мінімалізм;-принцип доповнюваності і плюралізму;
-кризова свідомість,писемізм
Виділяють 3 основних дінії розвитку некласичної філософії:
- пов’язана із намаганням оновити класичні філософські течії: неокапніканство,неогегельство;
- зосереджена на проблемі людини: ірраціоналізм,марксизм;
- зосереджена на проблемі наукового пізнання: позитивізм.
