Сімейне виховання - це вид педагогічної діяльності, яка здійснюється батьками чи особами, які їх заміняють, розвивається разом з розвитком суспільства, відбиває його успіхи, труднощі та суперечності.
принципи: цілеспрямованість; зв'язок виховання з життям; виховання в праці; самодіяльність дітей в поєднанні з керівництвом дорослих; єдність вимог і повага до особистості вихованця; врахування індивідуальних та вікових особливостей. Своєрідність сімейного виховання зумовлюється тим, що саме в сім'ї з раннього віку починається формування людини, розвиваються розумові, фізичні здібності, моральні, естетичні якості дітей, виробляється їхнє ставлення до людей, до навколишньої дійсності, закладаються основи світогляду, формується любов до праці. Загальні умови сімейного виховання: - гуманістична спрямованість цілей сімейного виховання; - спільна трудова діяльність батьків і дітей, - розумка організація життя і діяльності; - створення сприятливих умов в сім'ї і стосунків; -батьківський авторитет; - єдність вимог школи, сім'ї і громадськості. А.С. Макаренко "Книга для батьків" називає основні педагогічні помилки: батьківська невимогливість і вседозволеність, нескінченні заборони, байдужість до інтересів підлітків, пригнічення його волі, черствість до оточуючих. Необхідним засобом виховання у сім'ї є особистий приклад батьків, батьківський авторитет. А.С. Макаренко наводить приклади негативного батьківського авторитету. Чуйне ставлення до дитини - найважливіша риса педагогічного такту батьків. В.О. Сухомлинський "Батьківська педагогіка". 1. Педагогічний всеобуч батьків - підвищення їх педагогічної культури. Спільна робота школи і сім'ї в формуванні особистості дитини. Тематика різних видів і форм педагогічної освіти розроблюється з урахуванням віку дітей. 2. "Як виховати справжню людину" -обстоював загальнолюдські моральні цінності (моральне виховання). "Ставлення до батьків, рідних, близьких". "Виховання високих моральних якостей і норм поведінки". "Дружба, любов". "Ставлення до краси в природі і суспільстві"
