Стимулювати - означає спонукати, давати поштовх Імпульс думці, почуттю, діям. Методи стимулювання у вихованні це: змагання, заохочення, покарання. 3) Методи стимулювання діяльності і поведінки – допоміжна група, кожен метод використовується як відповідний стимул, що сприяє ефективному викор. методів двох попередніх груп. Підгрупи:- Способи емоц. стимулювання, що застос. в процесі формування свідомості особистості (влучний добір питань, аналіз проблемних питань, створення уявних ситуацій морального вибору, аналіз міркувань) - Способи стимулювання діяльності школярів і досвіду позитив. суп. поведінки(гра, змагання, романтика, заохочення, покарання)
Змагання (соціально-психологічний фактор), як метод виховання будується на тому, що дітям, підліткам, юнакам в високій мірі притаманне бажання здорового суперництва, пріоритету, першості, самоствердження. Воно піднімає відстаючих на рівень передових, стимулює розвиток творчої активності, ініціативи, новаторських починань, відповідальності за колектив. Проблема педагогічної доцільності тих чи інших видів змагань у школі давно була і залишається дискусійною. Педагоги "прямої дії"' виступають за змагання у навчанні та поведінці, педагоги "непрямої дії" виступають проти, бо існує ризик, що змагання успіхів учнів переросте у змагання викладачів. Тому змагання повинно бути неформальним. Метод змагання повинен діяти у формі олімпіад, спортивних і художніх змагань.
Заохочення - це спосіб вираження суспільне позитивної оцінки поведінки і діяльності окремого учня чи колективу, публічно чи в особистій формі Заохочення - цілком розумний і реальний метод мотивації, але позитивним він є тоді, коли це не викликає заздрощів з боку співучнів "пай-учня". Заохочуючи окремих учнів, не можна підкреслювати недоліки інших, бо це ліквідує виховну роль заохочення. Заохочення тільки тоді дає позитивний педагогічний ефект, коли воно справедливе, заслужене і підтримане колективом. Порушення цих вимог приводить до конфлікту. Заохочення повинно бути: уважним, педагогічне обгрунтованим, справедливим.
Покарання є ще більш складним. Воно як і заохочення повинне використовуватися тільки як виховний засіб. Метод покарання виражається у несхваленні та негативній оцінці дій і вчинків особистості, які суперечать нормам і правилам поведінки. У випадку, коли покарання є несправедливим, воно втрачає свою позитивну роль, породжує недовіру до вчителя. Вміле застосування покарання вимагає від вчителя педагогічного такту і певної майстерності; покарання не повинно приносити страждань ні моральних, ні фізичних. Реальних покарань в школі не існує. Існують напівпокарання - запис у щоденник про погану поведінку, догана директора, усне зауваження. 4) Група контролю та самоконтролю – спрямована на оцінку ефективності обраної системи методів з боку вихователя та самооцінку своєї діяльності з боку вихованців. Дозволяють підвести підсумки попередньої взаємодії, коректувати свою діял-ть, планувати та будувати майбутню взаємодію, залучати до аналізу (спостереження,анкет-ня,тест-ня,самоконтроль,самооцінка) Спостереження-цілеспрямоване ,спец організоване сприймання предметів і явищ об’єктивної дійсності, метод наукового пізнання Анкетування-спосіб письмового опитування значної кількості учнів за певною схемою, анкетою чи опитувальним листом Тести-система прийомів для випробування та оцінюванням окремих псих рис та властивостей людини, завдання стандартної форми, виконання якого повинно виявити наявність певних ЗУН. Самоконтроль-вміння самостійно знаходити помилки недоліки визначати намічені способи подолання.
