Транскрипція – це спеціальне письмо, запроваджене для точної передачі звукового складу слів і текстів.
Розрізняють три типи транскрипції: фонетичну, фонематичну та практичну.
Фонетична транскрипція – спосіб передавання на письмі усної мови з усіма її звуковими особливостями.
Вона грунтується на таких вимогах:
1) кожна літера позначає один і той самий звук;
2) кожен звук позначається завжди тією самою літерою.
Для запису фонетичною транскрипцією послуговуються українською абеткою, але без літер я, ю, є, ї, щ та ь, що не позначає звука. Крім того, у фонетичній транскрипції використовують додаткові надрядкові, підрядкові знаки:
1) наголошеність голосного позначається вертикальною рисочкою справа біля літери, що позначає наголошений голосний - [']: [о%с'ін'] - осінь;
2) м'якість приголосного - скісною рисочкою справа наліво над літерою з правого боку [^: [л'он] -льон;
3) напівпом'якшеність - апострофом у тому самому місці, що й м'якість - [']: [б'іілка] - білка;
4) подовжені приголосні звуки позначаються однією літерою, після якої ставиться двокрапка: [с'Рл': у] - сіллю;
5) звука [дж], [д$], [дз ] позначаються двома літерами, об'єднаними в одну дужкою зверху [да], [ДЗк];
6) нескладотвірний характер голосних позначають дужкою над літерами ї, у, що виникають на початку слова:[учо%ра] - вчора, в середині слова після голосного: [шоук] - шовк чи в кінці слова після голосного: [гаї] - гай, [ходи'у]-ходив;
7) наближеність одного звука до іншого (нечітка вимова ненаголошених) позначається двома літерами: [є11], [и8], [0у]: [сеило] - село, [жист ':а%] - життя, [зсУзу'л 'а] - зозуля;
8) паузи між словами позначаються вертикальною рискою, а більші, зокрема між реченнями - двома (у записах не вживаються розділові знаки);
9) текст, записаний фонетичною транскрипцією, береться в квадратні дужки.
Фонематична транскрипція передає тільки фонемний склад мовного потоку(фраз, тактів, складів)
Текст або відрізок мовлення для запису фонематичною ранскрипцією береться в прямі дужки.
У фонематичній транскрипції відсутні позначення будь-яких особливостей вимови звуків, слів, фраз тощо.
У фонематичній транскрипції української ьлітературної мови використовують графічні знаки, які позначають головні вияви фонем сучасної літературної мови, їх є 38 знаків: 6 – для позначення голосних, 32 – для позначення приголосних фонем. Для позначення м`яких або пом`якшених фонем використовується відповідний значок – акут.
