Фоне́тика— це розділ мовознавства, в якому вивчають звуковий склад мови.
Отже, предметом вивчення фонетики є звуки мовлення: їх природа, сполучуваність, закономірні зміни звуків у мовному потоці та їх зумовленість.
Завдання фонетики - вивчити загальні закономірності творення звуків, їх класифікацію, схарактеризувати звукові зміни, визначити інші фонетичні одиниці - склад і наголос.
Звук - це найдрібніша одиниця мовлення, матеріальна оболонка слів. Окремо взятий звук не має будь-якого значення, він його набуває лише у складі слів і морфем, виконуючи функцію розпізнавання і розрізнення їхніх значень (кінь - кинь, біжи - біжу).
Фонетика має важливе теоретичне і практичне значення. Знання процесів творення звуків, їх властивостей, закономірностей сполучуваності - одна з передумов підвищення культури усного мовлення, основа свідомого й ґрунтовного засвоєння орфографії та орфоепії української мови.
Фонетика тісно пов'язана з іншими мовознавчими дисциплінами: графікою, орфографією, орфоепією, а також лексикою, морфологією, синтаксисом і стилістикою.
Звуки мовлення характеризуються:
Явище акустичне (фізичне) — виникають у результаті коливання повітря і розрізняються за: тембром, силою. висотою, довготою.
Явище артикуляційне (анатомо-фізіологічне) — оскільки творяться мовними органами людини за участю центральної нервової системи (ЦНС).
Явище функціональне (лінгвістичне) -на основі аналізу мовленнєвого потоку можна переконатися: людина вимовляє величезну кількість звуків, однак людина усвідомлює ті, які служать для побудови й розрізнення слів.
Для об'єднаня найменших фонетичних одиниць у більші, служать фонетичні засоби:
наголос
інтонація
Предметом фонетики слугує вся фонетична теорія, теоретичне трактування фонетичних одиниць, засобів, процесів, їхніх функції, особливостей та закономірностей.
Зв'язок фонетики з іншими дисциплінами:
Орфоепія (правила вимови звуків);
Лексикою (звук є будівельним матеріалом для слова);
Графіки (написання);
Морфеміка і словотвір (будова слова);
Орфографія (написання слова);
Морфологія (частини мови);
Синтаксис
Система стилістичних прийомів (орієнтована на передачу змістового та емоційного стану)
Зв'язок фонетики з не мовознавчими дисциплінами:
Фізика (акустика);
Анатомія, фізіологія (творення звуків, будова мовленнєвого апарату);
Галузі фонетики як науки:
Загальна фонетика — вивчає загальні особливості, харакиерні для звуків усіх мов;
Конкретна фонетика — вивчає звуки певної мови або якоїсь групи мов.
Зіставна фонетика — виявляє і характеризує спільне й відмінне в звукових системах мови та просодичних засобах двох чи більше мов.
Описова фонетика (дискретична, статична) — вивчає звукову систему мови на певному етапі її розвитку і функціонування, тобто в синхронії.
Історична фонетика — встановлює формування звукової системи упродовж кількох століть та періодів.
