Умовно українську законодавчу базу, якою регулюються відносини у сфері видавничої справи, можна поділити на дві групи:
1. Закони та підзаконні акти, що мають безпосереднє відношення до діяльності редактора-видавця.
2. Закони, кодекси, підзаконні акти, що мають відношення до діяльності редактора-видавця в окремих випадках.
До першої групи відносяться:
а) Конституція України;
б) Закони України:
• "Про видавничу справу";
• "Про авторське право і суміжні права";
• "Про обов'язковий примірник документів";
До другої групи відносяться:
а) Закони України:
• " Про об'єднання громадян";
• "Про свободу совісті та релігійні організації";
• "Про захист суспільної моралі";
• "Про рекламу";
• "Про бібліотеки і бібліотечну справу".
б) Кодекси України:
• "Господарський кодекс України";
• "Кримінальний кодекс України";
• "Про адміністративні правопорушення";
в) Постанови Кабінету Міністрів України:
• "Про затвердження порядку ведення обліку отриманих валових доходів і валових витрат під час провадження видавничої діяльності, виготовлення і розповсюдження книжкової продукції".
Конституція України визначає суспільний і державний устрій, порядок і принципи діяльності законодавчої і виконавчої гілок влади, виборчої системи, права та обов'язки громадян. Це є головний документ країни, основа творення всього її законодавства.
Кілька статей цього документа мають безпосереднє відношення до видавничої діяльності. Це зокрема стаття 10, згідно з якою державною мовою в Україні є українська мова. У цьому контексті видавцеві потрібно знати офіційне тлумачення положень цієї статті, яке викладене в рішенні Конституційного Суду України № 10-рп/99 від 14 грудня 1999 року і яке є обов'язковим для виконання на всій території держави.
Наводимо витяг з цього рішення Конституційного Суду, яке отримало назву "Справа про застосування української мови":"Положення частини першої статті 10 Конституції України, зa яким "державною мовою в Україні є українська мова", треба розуміти так, що українська мова, як державна є обов’язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом (частина п’ята статті 10 Конституції України).
Статтею 34 Конституція України гарантує право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб. Таким чином, згідно з цією нормою, кожен громадянин України має право займатися видавничою діяльністю. Однак слід пам'ятати й про те, що здійснення цих прав може бути обмежене законом. Існує кілька чинників для таких обмежень: з метою запобігання заворушенням чи злочинам; для охорони здоров'я населення; для захисту репутації або прав інших людей; для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно чи для підтримки авторитету (неупередженості) правосуддя.
