Куртуазна література — світська, лицарська література європейського Середньовіччя з мотивами культу дами або пригод лицарів з елементами фантастичності. Куртуазний роман часто вдається до атмосфери казковості. До ХІ—ХП ст. Лицарство перетворилося на своєрідну санову організацію військово-феодальної знаті зі своїм неписаним статутом, звичаями і правилами поведінки, ідеалами санової честі. Лицар мав бути мужнім, чесним, щедрим, правдивим, захищати церкву, боротися з невірними, зберігати вірність своєму сюзерену, служити опорою для слабких і беззахисних (жінок, вдів, сиріт).Склався певний тип лицарського кохання. Лицар не припиняв носити кольори дами серця та її герб. Цим гербом дуже часто служив пояс, шматок одягу або стрічка, які лицар прикріплював на свій щит чи спис. Любов лицаря носила платонічний характер, далі поцілунка мрія середньовічного шанувальника не просувалася.Найбільшого розквіту лицарська література досягла в ХІ—ХІІ ст. у південній провінції Франції — Провансі. Лицарська лірика народилася у Провансі Провансальських поетів називали трубадурами (від «прованс» — віршувати, знаходити). Це були різні за суспільним станом люди: серед них зустрічаємо королів, сюзеренів, лицарів, ремісників і ченців. Трубадури писали не лише вірші, а й мелодію до них, причому повторення використаної ким-небудь мелодії вважалося недоліком. Провідною темою поезії трубадурів було кохання до панни свого серця.Любовній ліриці трубадурів була притаманна ідеалізація. Середні віки в сяйві земної краси вбачали відблиск краси небесної. З любовної лірики того часу можна скласти уявлення про зовнішність жінки доби трубадурів. Ідеалізована дама серця була ніжною, тендітною, ходу мала легку, ніжки у неї були маленькі, пальці довгі й тонкі, шия лебедина, золоті кучері спадали до стегон, обличчя зберігало дитячий вираз, погляд був сором'язливо потуплений. Руки тримала схрещеними на грудях, шкіра була білосніжною, щоки рум'яні, брови тонкі.Любов стала певною наукою, знання її прав і законів були обов'язковими для закоханого, тим більше для трубадура, який писав вірші. Кохання для нього — сила, яка підносила душу, очищала, удосконалювала закоханого, змушуючи його страждати.Таким чином, володаркою куртуазної поезії стала любов, а її супутницею — Прекрасна Дама. Шануючи Даму як божество, поет у той же час був вірний їй, служив як васал своєму сюзерену, а Дама, зі свого боку, «покровительствувала» трубадуру, захищала його і нагороджувала традиційними подарунками (каблучкою, стрічкою або ритуальним поцілунком).Існувала думка, що такий культ жінки вигадали й підтримали самі жінки, оскільки у світі насилля вони залежали від чоловіків, а також, що такий культ виник завдяки менестрелям, які, мандруючи від замка до замка, оспівували господиню (чоловік якої, як правило, був відсутній), розраховуючи на службу при її дворі чи хоча б на гарний прийом і подарунки. Водночас вважалося, що любові між подружжям бути не може, оскільки любов вимагала таємниці, поцілунків крадькома, до того ж любов неможлива без ревнощів, тобто без тривоги про те, як би не втратити кохану, у шлюбі ж нічого такого не було. Шлюб у середні віки часто укладався з міркування суто ділових стосунків.
Основні жанри і форми лицарської лірики, їх поетичні особливості
Xарактерною рисою любовної лірики трубадурів було її жанрове різноманіття.. Серед них були такі види.Канцона— любовна пісня, обмежена інтимними або релігійними темами, відрізнялася вишуканістю і складною будовою строф, що об'єднувало вірші різної довжини.Сирвента— вірш на політичну або громадську тему, який містив особисті виступи поета проти його ворогів.Альба — пісня, яка змальовувала розлучення закоханих уранці, після таємного побачення, нерідко набувала форми діалогу.Пасторела — лірична пісня, яка зображувала зустріч лицаря з пастушкою та їхню суперечку, у якій лицар часто зазнавав поразки.Тенсона— віршований діалог двох поетів, який був диспутом на інтимні, поетичні або філософські теми.Балада — танцювальна пісня, яка супроводжувалася приспівом. Особливості куртуазної поезії
• зацікавленість світом і людиною, яка здатна не тільки молитися та воювати, а й кохатися, милуватися красою природи;
• зв'язок кожного жанру з певним змістом, арсеналом художніх засобів;
• створення вишуканих та оригінальних висловлювань на визначену традицією тему;
• розгляд кохання як найвищого блага і показника душевної досконалості та гідності.
Прекрасна Дама стала окрасою земного буття, царювала в серцях закоханих поетів. Серце трубадура належало лише одній жінці, інших для нього не існувало. Не знатність походження і багатство, а краса і куртуазність Дами викликали його почуття.Трубадури писали вірші не лише про кохання (канцони), але й оспівували військове життя лицаря, вихваляли його хоробрість, змальовували картини бою, опоетизували військові експедиції до далеких заморських країв.
