Варіант № 18
Рівень І
Завдання 1. Розв’яжіть тестові завдання:
- Яка соціальна верства стала рушійною силою національного відродження в Наддніпрянській Україні наприкінці ХVІІІ – у першій половині ХІХ ст.
Б) козацька старшина
А) греко-католицькі священики
Б) козацька старшина
В) польська шляхта
Г) російське дворянство
- Позначте прізвище першого голови Південно-Західного відділу Російського географічного товариства:
Б) Григорій Ґалаґан
А) Володимир Антонович Б) Григорій Ґалаґан
В) Михайло Драгоманов Г) Микола Зібер
- Позначте основні форми (форму) діяльності народовців:
Б) правильною є відповідь 2
- Підготовка збройного повстання
А) правильною є відповідь 1
2) пропаганда національних і культурно-освітніх ідей у періодичних виданнях
Б) правильною є відповідь 2
В) правильні обидві відповіді
Г) обидві відповіді неправильні
- Позначте назву наукової дисципліни, у якій відзначилися Борис Грінченко й Агатангел Кримський:
А) ІСТОРІЯ.
А) історія Б) право В) філологія Г) філософія
- Наслідком економічної кризи початку ХХ ст. для промисловості Наддніпрянщини стало:
Б) зміна спеціалізації економічних районів
А) посилення концентрації виробництва
Б) зміна спеціалізації економічних районів
В) зменшення обсягів іноземних інвестицій
Г) збільшення питомої ваги готової продукції
- Адміністративний поділ на комітати мав місце у:
В) Закарпатті
А) Північній Буковині Б) Східній Галичині
В) Закарпатті Г) Лодомерії
- Позначте прізвище митрополита УГКЦ, заарештованого і засланого російською окупаційною владою:
Г) Андрей Шептицький
А) Мирослав-Іван Лобючівський
Б) Сильвестр Сембратович
В) Йосип Сліпий
Г) Андрей Шептицький
- Позначте прізвище діяча, який не входив до складу делегації Тимчасового уряду, що прибула в Київ на переговори з УЦР улітку 1917 р.:
А) Олександр Гучков
А) Олександр Гучков Б) Олександр Керенський
В) Михайло Терещенко Г) Іраклій Церетелі
- Установіть відповідність:
А) Остап Вересай
1) актор
Б) Михайло Максимович
2) ботанік
В) Микола Маркевич
3) історик
Г) Михайло Щепкін
4) кобзар
5) математик
А – 4, Б – 2, В – 3, Г – 14;
- Установіть послідовність створення українських партій:
А) ТУП Б) УДП В) УНП Г) УСДРП
В – 1, Б – 2, Г – 3, А – 4,
Рівень ІІ
Завдання 2. Розкрийте основні факти біографії діяча та дайте оцінку його діяльності:
- Іван Франко
Іва́н Я́кович Франко́ (*27 серпня 1856, Нагуєвичі Дрогобицького повіту — †28 травня 1916, Львів) — український письменник, поет, вчений, публіцист, перекладач, громадський і політичний діяч. Іван Франко народився в селищі Нагуєвичі Дрогобицького повіту в Східній Галичині, поблизу м. Борислав, в родині селянина-коваля.
Навчався спочатку в школі села Ясениця-Сільна (1862—1864), потім у так званій нормальній школі при василіанському монастирі у Дрогобичі (1864—1867). У 1875 році закінчив у Дрогобичі гімназію. У багатьох оповіданнях («Грицева шкільна наука», «Олівець») художньо передано окремі моменти з цієї пори життя автора. З них довідуємося, як важко було навіть обдарованому селянському хлопцеві, що на дев'ятому році втратив батька, свого найближчого порадника, здобувати освіту. Восени 1875 р. Іван став студентом філософського факультету у Львівському університеті.
Перші літературні твори Франка — вірші (1874 р.) і повість «Петрії і Довбущуки» (1875 р.) були друковані в студентському часописі «Друг», членом редакції якого він став з 1875 року. Активна громадсько-політична і видавнича діяльність та листування з М. Драгомановим привернули увагу поліції, і 1877 р. Франко, разом з Михайлом Павликом, Остапом Терлецьким та іншими, був заарештований за соціалістичну пропаганду. Після восьмимісячного ув'язнення Франко ще активніше включається в громадсько-політичну роботу, допомагає в організації гуртків у Львові, дописує до польської газети «Praca», знайомиться з працями Карла Маркса й Фрідріха Енґельса, та разом з Павликом засновує 1878 р. часопис «Громадський Друг», який після конфіскації виходив під назвами «Дзвін» і «Молот». 1880 р. Франка вдруге заарештовують, обвинувачуючи в підбурюванні селян проти влади. Після трьохмісячного ув'язнення Франко перебував під наглядом поліції і був змушений припинити студії в університеті. Перший період Франка визначають його політичні поезії, своєрідні народні гімни: «Каменярі» (1878 р.), «Вічний революціонер» (1880 р.), «Не пора…» (1880 р.) та інші, а також повісті «Boa constrictor» (1881 р.), «Борислав сміється» (1881 р.), «Захар Беркут» (1882 р.) та низка літературознавчих і публіцистичних статей.
У 1881 р. році Франко став співвидавцем часопису «Світ», після закриття (1882 р.) якого працював в редакції часопису «Зоря» і газеті «Діло» (1883—1885 рр.). Розійшовшися з народовцями, які побоювалися його радикально-соціалістичних і революційних ідей, Франко пробував заснувати незалежний орган і для здобуття підтримки двічі їздив до Києва — 1885 і 1886 рр.; там познайомився з київськими культурними діячами, серед інших з М. Лисенком і М. Старицьким, і в травні 1886 р. одружився з О. Хоружинською. На весіллі говорили, що цей шлюб – символ єдності Заходу і Сходу України. Та спокійне подружнє життя тривало недовго. У його житті з’являлися нові жінки: Ольга Рошкевич (перша наречена), Юзефа Дзвонковська, Уляна Кравченко, Климентина Попович, Ольга Білецька, Целіна Журовська. Сам Іван Якович визнавав: «Значний вплив на моє життя, а, значить, також на літературу мали зносини мої з жіноцтвом…».
Політична діяльність Івана Франка
1888 р. Франко деякий час працював у часописі «Правда». Зв'язки з наддніпрянцями спричинили третій арешт (1889 р.). 1890 р. за підтримкою М. Драгоманова Франко стає співзасновником Русько-Української Радикальної Партії, підготувавши для неї програму, та разом з М. Павликом видає півмісячник «Народ» (1890—1895 рр.). В 1895, 1897 і 1898 рр. Радикальна Партія висувала Франка на посла віденського парламенту і галицького сейму, але, через виборчі маніпуляції адміністрації і провокації ідеологічних і політичних супротивників, без успіху. 1899 р. в Радикальній Партії зайшла криза, і Франко спільно з народовцями заснував Національно-Демократичну Партію, з якою співпрацював до 1904 р., і відтоді покинув активну участь у політичному житті. На громадсько-політичному відтинку Франко довгі роки співпрацював з М. Драгомановим, цінуючи у ньому «європейського політика». Згодом Франко розійшовся з Драгомановим у поглядах на соціалізм і в питанні національної самостійності, закидаючи йому пов'язання долі України з Росією («Суспільно-політичні погляди М. Драгоманова», 1906 р.).
Іванові Франку належить ініціатива ширшого вживання в Галичині назви «українці» замість «русини» - так традиційно називали себе корінні галичани. В «Одвертому листі до галицької української молодежі» Франко писав: «Ми мусимо навчитися чути себе українцями – не галицькими, не буковинськими, а українцями без соціальних кордонів…»
З 1894 р., з приїздом М. Грушевського до Львова, Франко тісно співпрацював з НТШ (1899 р. став його дійсним членом, 1904 р. — почесним), публікуючи у «ЗНТШ» більшість своїх наукових праць, історико-літературних нотаток, рецензій; Франко працював також в Етнографічній Комісії, очолював Філологічну Секцію НТШ (1898—1908 рр.). Саме завдяки Франку і Грушевському НТШ стало фактичною академією наук напередодні війни 1914 р.
З 1908 р. стан здоров'я Франка значно погіршився, однак він продовжував працювати до кінця свого життя. За останній період він написав «Нарис історії українсько-руської літератури» (1910 р.), «Студії над українськими народними піснями» (1913 р.), здійснив велику кількість перекладів з античних поетів. 1913 р. вся Україна святкувала сорокарічний ювілей літературної праці Франка.
Помер Іван Франко 28 травня 1916 р. у Львові. Через два дні відбулося кількатисячне урочисте прощання на Личаківському цвинтарі. Спочату поховали Івана Яковича в чужому склепі. Лише через 10 років останки Франка були перенесені в окрему могилу, відому своїм пам’ятником, на якому Франко-каменяр «лупає сю скалу».
Завдання 3. Дайте визначення поняттям:
- Гетьман
- Сенат
ГЕ́ТЬМАН, а, чол.
1. В XVI ст. — виборний ватажок козацького війська Запорізької Січі, з XVII ст. до 1764 р. — начальник козацького війська та верховний правитель України. Найвищою військово-адміністративною і судовою владою на Україні, яка замінила вигнану в ході війни [1648 р.] польську шляхетську владу, була влада гетьмана і генеральної старшини при ньому (Історія УРСР, I, 1953, 240); Не вернуться запорожці, Не встануть гетьмани, Не покриють Україну Червоні жупани (Тарас Шевченко, I, 1951, 58); * У порівняннях. Низько насува [Михайло] шапку чорну на чорні брови і походжає, сам оддалік, як гетьман поперед ворогом (Марко Вовчок, I, 1955, 338).
2. Головнокомандуючий збройними силами Польсько-Литовської держави в XVI — XVIII ст
СЕНАТ
1. у стародавньому Римі в царський період особиста рада правителя, в період республіки - орган, що керував внутрішніми і зовнішніми справами держави; у часи імперії влада с. обмежена затвердженням рішень імператора; 2. у багатьох країнах (Франція, США) назва вищої палати парламенту.
Рівень ІІІ
Завдання 4. Дайте розгорнуту відповідь: