Варіант № 13
Рівень І
Завдання 1. Розв’яжіть тестові завдання:
- Позначте назву інструменту, на якому виконували свої твори Андрій Шут, Остап Вересай, Іван Крюковський:
А) гітара Б) кларнет В) кобза Г) скрипка
- Позначте термін, яким називали селянина до укладення викупної угоди з поміщиком:
А) військовий поселенець Б) державний селянин
В) кріпосний селянин Г) тимчасовозобов’язаний селянин
- Позначте назву ідеї, яка поступово стала панівною ідеєю західноукраїнського національно-визвольного руху:
А) москвофільство Б) полонофільство
В) русинство Г) самостійницька
- Позначте назву твору Семена Гулака-Артемовського, який поклав початок українській опері:
А) «Богдан Хмельницький» Б) «Запорожець за Дунаєм»
В) «Тарас Бульба» Г) «Утоплена»
- Позначте, коли розпочалася «справа Бейліса»:
А) 1910 р. Б) 1911 р. В) 1912 р. Г) 1913 р.
- Прочитайте уривок і позначте рік, коли відбулася описана подія:
«У Чернівцях відбувся з’їзд, на який прибули всі активні українські діячі. На з’їзді створили «Руську раду», відому також під назвою «Селянська партія» на чолі з професором Степаном Смаль-Стоцьким»
А) 1905 р. Б) 1907 р. В) 1909 р. Г) 1911 р.
- Позначте назви земель завоювання яких у Росії розглядалося як завершення справи Івана Калити:
А) Буковина і Галичина Б) Волинь і Галичина
В) Волинь і Польща Г) Галичина і Польща
- Позначте назву району, де була найбільша кількість рад в Україні:
А) Волинь Б) Донбас В) Південь Г) Поділля
- Установіть послідовність подій:
А) видання альманаху «Русалка Дністрова» - 1837р.
Б) відкриття університету у Львові -1661р.
В) селянські повстання в Галичині – 1846р.
Г) скасування кріпацтва на західноукраїнських землях -1848р.
- Установіть відповідність між прізвищами діячів культури та їхнім фахом:
А) Дмитро Багалій - 2
1) архітектор і маляр
Б) Володимир Винниченко-4
2) історик
В) Василь Кричевський-1
3) композитор
Г) Станіслав Людкевич-3
4) письменник
5)художник
Рівень ІІ
Завдання 2. Розкрийте основні факти біографії діяча та дайте оцінку його діяльності:
- Михайло Грушевський
Грушевський Михайло Сергійович — український історик, громадський та політичний діяч. Михайло Грушевський коротка біографія Народився Михайло Грушевський 17 вересня 1866 року у м. Хелмі (Польща). Виростав на Кавказі – спочатку в Ставрополі, а потім у Владикавказі. Навчався у Тифліській гімназії, Київському університеті (історико-філологічний факультет). Працював в університеті під керівництвом Володимира Антоновича. В 1894 році, за рекомендацією В.Антоновича, Грушевський призначається на посаду ординарного професора кафедри «всесвітньої історії з окремим узагальненням історії Східної Європи» Львівського університету, де пропрацював до 1914 року. 26 травня 1896 року, у м. Скала Михайло Грушевський обвінчався з Марією Вояківською. Для розвитку української літератури Грушевський разом з І.Франком заснував і видавав «Літературно-науковий вістник», був одним з організаторів Української видавничої спілки (1899). В 1904 році власним коштом відкрив приватну вчительську семінарію в м. Коломия. Після революції 1905-1907 рр. М. Грушевський переніс свою діяльність до Києва. Створив Українське наукове товариство (УНТ), увійшов до складу Товариства українських поступовців (1907), яке стало єдиною до 1917 р. українською організацією ліберального спрямування. З березня 1917 по квітень 1918 року – голова Української Центральної Ради. Під керівництвом М. Грушевського урядом УНР приймалися важливі рішення про державні атрибути, а також здійснювався конституційний процес. Він особисто брав участь в розробці Конституції УНР, яка була прийнята 29 квітня 1918 року. Але після державного перевороту на чолі з П. Скоропадським і М. Грушевському довелося перейти на нелегальне становище. Ліквідація УЦР поклала край державній діяльності М. Грушевського. У підпіллі він здебільшого займався науковою працею, брав участь в обговоренні питання про заснування Української академії наук, однак від пропозиції П. Скоропадського очолити новостворену академію відмовився. У лютому 1919 р. М. Грушевський переїхав до м. Кам’янець-Подільського, а потім до м. Станіслава (нині м. Івано-Франківськ). У березні того ж року емігрував до Праги, потім до Відня, де продовжував наукову діяльність. Крім того заснував у Празі Український соціологічний інститут. 1923 року був обраний академіком ВУАН. У березні 1924 року із сім’єю приїхав до Києва. Працював професором історії в Київському державному університеті. Був обраний академіком Всеукраїнської академії наук, керівником історико-філологічного відділу. 12 січня 1929 загальні збори АН СРСР обрали Грушевського дійсним членом. 25 квітня 1929 на засіданні загальних зборів АН СРСР Грушевський поставив питання про потребу створення в її складі Інституту української історії. З осені 1929 почався погром історичних установ, створених Грушевським. У листопаді-грудні 1929 сесія Ради ВУАН почала ліквідовувати комісії, якими керував Грушевський (остаточно ліквідувала 1933). Помер у Кисловодську 25 листопада 1934 року. Похований на Байковому кладовищі у Києві. Михайло Грушевський – це вчений світового рівня, творча спадщина якого вражає своїм тематичним діапазоном, енциклопедичністю, універсальністю. Його перу належать близько двох тисяч праць з історії, соціології, літератури, етнографії, фольклору. Ще й досі неповною мірою досліджено його публіцистику, епістолярний доробок. Та насамперед він увійшов у вітчизняну історію як її великий літописець, автор фундаментальної „Історії України — Руси”, справедливо названої метрикою нашого народу. Створена ним цілісна концепція українського історичного процесу увібрала в себе кращі здобутки сучасної йому української науки, була осяяна високою свідомістю і тому стала стрижневою ідеєю українського відродження. Очоливши Центральну Раду, він був глибоко переконаний, що нова українська державність має базуватися на принципах демократії і закону. Своєю працею М.Грушевський закладав міцні підвалини української державності. Пам’ять про нього вічна, наукові праці – невичерпне джерело мудрості.
Завдання 3. Дайте визначення поняттям:
- Діаспора
Діаспора (від грец. diaspora - розсіяння, розпорошення) - представники етнічної спільноти, які перебувають за межами кордонів країни походження внаслідок їх вигнання завойовниками чи загрози геноциду, низки політичних і соціально-економічних чинників, природно-кліматичних катаклізмів.
- Угорська Русь
Угорська Русь — загальна назва для українських земель в Угорщині до 1919 року, що вживалася в українській, російській та іншій науково-популярній літературі з кінця 18 століття.
Наприкінці 19 — початку 20 століття в українофільських колах деколи вживано визначення «Угорська Україна», але рідше.
З 1920 офіційна назва — Підкарпатська Русь.
