Створення незалежної Української держави починалося за дуже складних умов:
необхідно було здійснити перехід від статусу союзної, з обмеженим суверенітетом до статусу повністю незалежної держави. Україна обрала мирний, еволюційний шлях державотворення, який передбачав реформування існуючих органів влади і створення нових, які відповідали б потребам незалежної держави.
У короткий період незалежної України було ухвалено найважливіші законодавчі акти: Декларація прав національностей України, Закон «Про громадянство України», «Закон про свободу совісті і релігійні організації» тощо. 1992 р. були затверджені Гімн, Прапор і малий герб України — тризуб. Дуже важко проходив процес ухвалення Конституції України, який розтягнувся на п'ять років. Вона була ухвалена тільки 28 червня 1996 р. Ухвалення Конституції заклало основи становлення Української держави як демократичної, соціальної і правової.
Важливим чинником у державному будівництві є створення збройних сил України, митної та прикордонної служби.
2002 р. Президент України Л. Кучма заявив про необхідність проведення в Україні політичної реформи. Проект цієї реформи передбачає створення в Україні парламентсько-президентської республіки європейського зразка, тобто формування уряду парламентською більшістю. Однак на шляху розбудови демократичної правової держави існує чимало перепон. Одна з найголовніших полягає в тому, що переважна частина сучасної політичної еліти на всіх рівнях походить з партійно-номенклатурних кіл радянського періоду. Вона зберегла старі традиції управління і в багатьох випадках застосовує адміністративний ресурс.
В Україні існує понад сто політичних партій.
Пріоритетним напрямком державного будівництва після затвердження Акта проголошення незалежності України стало прийняття Конституції України. 28 червня 1996 р. була прийнята Конституція України.
Основні принципи Конституції України:
- суверенітет;
- незалежність;
- демократизм;
- соціальна держава;
- правова держава;
- пріоритет загальнолюдських цінностей;
- поділ влади.
В липні 1991 р. Верховна Рада УРСР прийняла пакет законів щодо запровадження посади Президента в республіці; з вересня 1991 р. розпочалось висунення кандидатур.
1 грудня 1991 р. 32 млн. громадян (84% внесених у списки виборців) взяли участь у голосуванні.
Л. Кравчук отримав 20 млн. голосів (62%) і став першим всенародно обраним Президентом України.
В. Чорновіл був на другому місці і одержав 7,4 млн. голосів виборців (23,3%).
В основі програми Л. Кравчука було 5 "Д" – Державність, Демократія, Достаток, Духовність, Довіра, але реалізувати вдалось частково лише одне – Державність. Справді, основи державності в 1991–1994 рр. було закладено. Проте ряд економічних,політичних, духовних проблем не тільки не було вирішено, вони ще більше загострились і привели до економічної, політичної, духовної кризи.
До парламентських і президентських виборів 1994 року Україна підійшла у стані глибокої кризи.
Процес зміни політичної влади в Україні завершили другі президентські вибори, що проходили в червні – липні 1994 р.
На посаду президента було зареєстровано сім кандидатів
Були проведені 2 тури, виграв Кучма Льоня
Після виборів була зроблена спроба перейти до реалізації соціально-економічних реформ. Новообраний Президент переніс центр уваги з питань ідеологічних на економічні, зайняв центристську позицію для згуртування всіх сил суспільства.
Однак і на цьому етапі розбудови Української держави досягти значних успіхів не вдалось, відчувались серйозні протиріччя між гілками влади, економічна і політична криза поглибилась.
Кабінет Міністрів залишався найнестабільнішим - пішли у відставку уряди
З червня 1999 р. почалась передвиборна кампанія по виборах третього Президента незалежної України 31 жовтня 1999 р. 14 листопада 1999 р.
відбувся другий тур виборів. Президентом України на наступні п’ять років обрано (56% голосів виборців) Л. Д.Кучму. В 2004 році розпочалася активна підготовка до чергових виборів Президента України.
