Михайло Михайлович щербатов (1733-1790 рр.).
Князі Щербатови вели свою родословність від Михайла Чернігівського. В Росії першим офіційним історіографом був Міллєр, другим – Щербатов. Його бібліотека за одними джерелами становить 15 тисяч, за іншими 50 тисяч. Катерина ІІ призначила його історіографом. 1768 р. Катерина ІІ доручила розібрати архів Петра І.
Представник аристократичної частини російського дворянства. Вважав, що монарх має радитися з аристократичним дворянством. Критикував Катерину ІІ за те, що вона не радилась.
Раціоналіст. Вважав, що держава виникла внаслідок розвитку людства, що держава, суспільство не може існувати без правил і закону. Існують 4 форми правління:
- деспотична;
- монархічна;
- аристократична;
- демократична.
Представник монархії, але із залученням дворянства. Має праці із статистики.
Праця «История о прежде бывших в России самозванцах» (1774). Виступає проти будь-яких соціальних рухів.
Основна праця «История Российская от древнейших времен» доведена до 1610 року; хоч мав намір довести до епохи Петра.
Структура:
- передмова;
питання, що порушує:
- Що рухає людством? (прогрес визначає успіхами людського розуму. Рівень освіти залежить від того, як ставиться цар господарства).
- Залучив 20 літописів, окрім опублікованих документів. Велику увагу звертає на причинно наслідкові зв’язки;
- Заснував принцип історизму. Зупиняється на характеристиці джерельної бази.
Перераховує 7 причин того, що документів дійшло мало:
- пізня поява писемності;
- недбале ставлення наших предків до своєї історі;
- мало грамотних людей, а ті відомості, які повідомляли літописці часто недостойні;
- різні стихійні лиха;
- вимагає критичне ставлення до джерел, більше вірить руським джерелам ніж іноземним.
Структура роботи: (7 книг).
Періодизація щербатова:
Том 1-й – до смерті Ярослава Мудрого;
Том 2-й – від Ярослава Мудрого до татаро-монголів;
Том 3-й – до Дмитра Донського;
Том 4-й – до Івана Грозного;
Том 5-й – повністю Івану Грозному;
Том 6-й присвячений смутному часу.
Торкається й окремих проблем всесвітньої історії. Ділить діяльність Івана 4-го на два періоди:
- до введення опричнини;
- після введення опричнини.
Має кілька статей присвячених Петру І. приходить висновку, що реформам Петра Росія зблизилась з Європою на 200 років. Праця Щербатова зіграла позитивну роль в розвитку офіційної історіографії. Але Щербатов не бачив проблеми не знав літописної мови і зробив багато помилок.
