Інтерес до історії історичної науки виникає у кінці 20-30 XIX ст. Причини були різні.
У цей період виникають школи:
скептична – Качановський.
Проблеми історії історичної науки порушувалися:
Федотов, Гастеєв, Зіновьєв, Микола Ів. Надєждін
Порушували такі проблеми:
1.Розглядали розвиток історичних знань як процес;
2.намагалися встановити етапи цього процесу;
3.намагалися зрозуміти вплив західноєвропейської філософії й історіографії на російську;
4.віддавали належне німецьким вченим Байєру, Шльоцеру і Міллеру, за те, що ті розробили методи наукової критики джерел і їх публікації.
Недоліки в їх поглядах - вони не виділяли історіографію в окрему галузь, а вважали її частиною літературознавства чи джерелознавства.
В 1837 р. Надєждін Микола Іванович опублікував «Об исторических трудах в России». У цій праці він визначав етапи розвитку історичної науки в Росії.
Виділив 3 етапи розвитку історичних знань в Росії:
І.«Период сказаний» (легенди, міфи)
ІІ.Літописний
ІІІ.з XVIII ст. – період «умственной жизни» і «период исторической критики»
Новий етап в історії історичної думки почався з XIX ст.:
Соловйов Сергій Михайлович(1820 - 1879) «Писатели русской истории XVIII в.»
Багато цікавого фактичного матеріалу про істориків XVIII ст..
- професор Петербурзької духовної академії Коялович Михайло Йосипович – «История русского самосознания по историческим пам’ятникам и научным сочинениям». Казав, що історична наука почалася з появою праць Соловйова, Костомарова, тобто з сер. 19 ст. Пізнання минулого завжди є суб’єктивним.
- В. Ключевський (1841 - 1911): читав курс історіографії і джерелознавства. Свої лекції присвятив історіографії 18 ст.
До кінця 18 ст. не було узагальнюючих праць з історіографії, були тільки персоналії.
- Мілюков П.М. «Главные течения русской исторической мысли»(курс лекцій в Московському університеті).
- Бесстюжев-Рюмин К. «Биографии и характеристики» в 2-х томах – збірник статтей про істориків з 18 ст. і бібліографія праць про них.
- Г.В. Плеканов «История русской общественной мысли» (незавершена) з найдавніших часів до кінця 18 ст.
Курси історіографії в університетах читали:
1.у Москві – Ключевський
2.у Санкт-Петербурзі – Бесстюжев-Рюмин
3.у Варшаві – Дмитро Цветаєв
4.у Харкові – Д. Багалій
5.у Києві – Володимир Іконников (праця «Опыт русской историографии », в 2-х тт.. Кожен том складався з 2-х книг).
«Опыт русской историографии»: багато місця присвячено джерелознавству, публікації документів і історикам.