Байєр Готфрід Зігфрід (1694-1738). Закінчив Кенінгзбергський університет. Досконало вивчив латинську, знав краще ніж німецьку. Зацікавився історією Сходу. Знав з цього предмету дуже багато. Але багато працюючи підірвав собі нервову систему.
1725 року приїжджає в Петербурзьку академію і очолює кафедру старожитностей. Одержує 600 карбованців у рік і казенну квартиру. Захопився Китаєм. При академії видавалися записки (коментарі). Байєр вів у них історичний відділ. Не знав російську мову. Зосередився на публікації іноземних джерел з історії Росії (греко-латинська). У «Коментаріях» було опубліковано багато праць з історії Росії про скіфів та варягів.
Байєр – основоположник норманської теорії. Він взяв «Повісить временних літ» - запис у Нестора під 862 роком – вигнали чудь, словени, кривичі і весь варягів за море і недали їм данину і стали самі володіти. Розбрат пошукайме собі князя і пішли за море до варягів, бо так звали тих варягів Русь. Покликали княжити і володіти ними.
Праця «Про варягів» заклала наріжний камінь норманської теорії. Байєр заперечує тезу про прикликання варягів із Прусії. Ця теза була поширена у руських літописних зводах 14 століття.
Байєр казав: «Варяги із Скандинавії і Данії – це воїни безпосереднього походження, союзники русів і наймалися до русів». Потім теза про те, що варяги – скандинави підвердили німці.
Міллєр (1705-1783). Закінчив Лейпцігський університет. 1725 року приїхав у росію на запрошення Байєра. Спочатку вчитель академ – гімназії. 1731 р. стає професором. Залицяється до дочки радника академії Шумахера, але вона дає йому «гарбуза». Незнає російської мови.
1732 року пропонує АН видати збірники документів з історії Росії (з 1732 по 1765 рр.). виписки і переклади неопублікованих пам’ятників, які стосуються древньої історії Росії. Брав участь у Північній експедиції (1733-1743 рр.) Обслідував архіви більш ніж у 20-х містах Сибіру. 35 папок, портфелі Міллєра:
- документи з історії Росії 17 ст.;
- з історії Сибіру;
- матеріали з географії, археології, етнографії та економіки Сибіру.
Міллєр склав докладний обширний план по вивченню географії Росії. Запропонував заснувати при АН спеціальний департамент для вивчення історії Росії, але АН на це не пішла.
Міллєр перший офіційно призначений історіограф. Написав «Історію Сибіру»:
- документи ввів у науковий обіг вперше;
- застосував метод наукової критики джерел;
- виступає як археограф, написав «Степенную книгу».
«Про козаків». Дві опубліковані, дві ні за дорученням уряду.
1749 року створена комісія з академіків куди увійшов Ломоносов і Третяковський: реакція на дисертацію Міллєра була від’ємною.
Міллєр у спаленій дисертації доводить:
- слов’яни прийшли на Дніпро з Дунаю;
- що це переселення відбулось у уже християнські часи;
- слов’ян з Дунаю вигнали волохи;
- слов’яни поселились в країні зайнятій фінами;
- що варяги не власне ім’я племені а прізвисько;
- ототожнює Русь з варягами. Згідно з тезою, що скандинави дали Русі царів.
У радянській історіографії Міллєр всіляко принижувався.
Шльоцер А. Л. (1735-1809). Син сільського пастора. Рано осиротів, виховувався у старшої сестри. Багато читав. Закінчив Гетінгенський університет. Зацікавився Сходом, але небуло гроше. За допомогою Міллєра Шльоцер приїжджає
в Росію (1761-1767) – адмінт АН. Вивчав російську мову. Запропонував план розробляти історію росії.
1767 році їде у відпустку на батьківщину і не повертається. Працює у Гетінгенському університеті.
Наукова діяльність:
- видає Руську Правду;
- Судебник Іван Грозного;
- перша друга частина літопису Никона;
- видає німецькою мовою історію Росії до заснування Москви (1147). Обидві праці згодом переуклали на російську;
- працював над текстом Повісті минулих літ 40 років. 1802-1809 видає німецькою мовою Повість временних літ в 5-х томах.
Згодом у 1809-1819 рр. у Росії переклали на російську мову у 3-хтомах «Нестор. Русские летописи на словянском языке». Посвятив цю працю Олександру І. Шльоцер вважав, що автором повісті був Нестор.
