Писемні пам’ятки у формі літописів, розглядають це як:
- історичні джерела;
- історіографічні джерела.
Можна їх вважати і літературними творами. Існували в етнічній Росії до 17 ст., в Україні до 18, а в Грузії до 19 ст. Найстаріший – Повість временних літ..
Русь розпалася і виникло локальне літописання. В монастирях або при дворах великих вельмож. У таких літописах більше місцевих подій. Домінує ідея про правонаступництво від Києва. В 14 ст. – новий жанр – історичні повісті до 17 століття. Різниця – у літописі порушується багато тем, більше правдивості, чіткості. В історичній повісті – одна проблема – автор дозволяє собі фантазувати.
Найперший «Сказание о Мамаевом побоище» (Куликовська битва 1380 р.).
«Задонщина» - автор рязанський піп Сафонія: ідея – центр має бути не в Рязані а в Москві. У 16 ст. «Казанская история» - взяття Казані. 13 ст – «Слово о полку Ігоревім» (к. 18 ст. Пушкін або Ярославський архімандрит Биковський на основі Задонщини). «Повчання дітям Володимира Мономаха».
14-15 ст. – процес утворення централізованої Російської держави. Виникають давньоруські літописні зводи йде процес концентрації літописання.