Основна риса української історіографії цього періоду – праці носять компілятивний характер.
Кінець 17-18 століть набуває популярності бароко – стиль мислення перехідної доби. Концепція сарматизму занепадає. Зате розвивається різновид у формі козаризму.
Десницький Семен Юхимович (1740-1789 рр.) вчився у Троїце – Сергіївській лаврі, потім у Московському університеті. Посланий на 4 роки у Глазговський університет за держаний кошт (Англія). Юрист повернувся у Москву і читав римське право російською мовою.
Десницький не залишив великих узагальнюючих праць, але залишив багато «слов і розсуждений».
На формування його поглядів зробили великий вплив західно-європейські просвітники. Прихильник монархії, але обмеженої сенатом. Для нього взірець: монарх, сенат із 600-800 чоловік (куди обиралися за принципом майнового цензу з усіх станів).
Вважав, що Росія повинна йти по шляху перетворення конституційної монархії. На його думку людство пройшло 4 етапи:
- період простого звіроловства і збирання плодів природи;
- період скотарства;
- період землеробства;
- состояние комерческое.
В основу клав суспільний поділ праці. Розглядає на фоні цих етапів процес утворення приватної власності і держави. На третьому етапі виникла приватна власність, найбільшого розвитку на була на 4 етапі.
Чотири стадії розвитку сім’ї. Вважає що найменше прав мала жінка на першому етапі, найбільше – на четвертому. Не признає матріархат. Вважає, що після появи нарівності система державного підкорення виникає:
- в силу фізичної апереваги одних людей над іншими;
- в силу того, що частина людей фізично слабкі;
- у певної частини людей нагромаджується багатство.
Дотримується думки, що держави, які виникли внаслідок внутрішнього розвитку є міцними і вічними. Ті, що виникли штучно швидко розпадаються (Олександр Македонський).
Яків Павлович Козельський. Вища освіта, перекладач. Прихильник освіченого абсолютизму, такі ж погляди як у Десницького.
Яків Павлович Козельський (1729—1794) — письменник, філософ-просвітитель, випускник Київської академії у 1750 р., працював у Петербурзі, а з 1770 по 1786 рр. — в Україні як член Малоросійської колегії у м. Глухів.
В 1768 р. він вперше в історії суспільної думки Росії використовує для критики феодально-кріпосницьких порядків і ідеології прогресивну для того часу теорію природного права і суспільного договору в інтерпретації таких радикальних французьких просвітителів, як В. А. Гельвецій та Ж. Ж. Руссо… Спираючись на цю теорію, Козельський робить одну з перших в історії суспільної думки Росії спробу виявити причини поганого стану суспільства і накреслити шляхи виходу з нього».
