У світі є не так багато навчальних закладів, які прославились на весь світ як своєю структурою, так і багатою історією. Одними з таких є Болонський. Болонський університет виник як головний у Західній Європі центр по вивченню римського права. Він виріс на основі міської світської школи (школи «глосаторів») і був організацією студентів. Це означало, що студентські гільдії привласнили собі право керувати всім університетським життям. Викладачі Болонського університету були позбавлені права голосувати на університетських зборах, увесь навчальний процес протікав під строгим контролем студентів, за порушення навчального процесу професори могли наказати штрафами. Болонські студенти ділилися на дві частини: ультрамонтанів і цітрамонтанів, з яких кожна щорічно обирала ректора; обидві частини брали участь в управлінні університетом. Професори вибиралися студентами на певний час, отримували гонорар за умовою і зобов'язувалися ніде, крім Болоньї, не викладати. Перебуваючи за статутом, таким чином, в залежності від університету і будучи вільними лише в керівництві заняттями студентів, вони могли придбати авторитет і вплив на слухачів виключно своїми особистими якостями та педагогічною майстерністю. В протилежність Паризькому, який був спочатку присвячений єдино теології, Болонський був юридичним університетом. Вивчення римського права, яке поклало початок університету, а також канонічного, введеного в програму з ХІІ ст., залишилися головними, якщо не винятковими, предметами університетського викладання. Духовний і моральний авторитет, яким користувалися професори болонського університету, позначався не тільки в тому успіху, який мали їхні лекції і твори, але також у тому високому положенні, яке вони займали як в самій Болоньї, так і за її межами. Вони були звільнені від податків і військової служби і, хоча не народилися в Болоньї, отримували всі права громадян цього міста. Багато з них брали діяльну участь у громадських справах у якості суддів, правителів міста або посланників. Але часто Болонья забувала, що своїм блиском вона зобов'язана університету, і вступала з ним протягом XII і XIII ст. в жорстокі суперечки, загрожувала часто знищити права і привілеї університету і переривала заняття в ньому. Боротьба гвельфів і гібелінів, що розділила Італію на дві ворогуючі частини, з особливою силою велася в Болоньї, і університет не міг залишатися байдужим до неї. Незважаючи, однак, на ці суперечки і партійні чвари, болонська школа довго процвітала і в XIII ст. досягла найвищої точки процвітання. Різні обставини впливали на зміну до гіршого того високого становища, яким користувалися болонські професори. Беручи участь у громадських справах, вони мимоволі втручалися в партійні чвари і завдяки цьому втрачали значну частку своєї моральної чарівності.
