У 1218 році король Леона Альфонс IX, усвідомивши потребу держави в освічених людях, об'єднав в Універсальну школу мережу навчальних закладів Саламанки, що займалися в основному вивченням Священного Писання і канонічного права. Так зародився відомий університет. Королівський указ залучив у Саламанку вчених зі всієї Іспанії, а також з Італії та Франції. Сприяла створенню ВНЗ і католицька церква. До того ж без папської булли не було статусу університету. В 1255 році папа Олександр IV дарує Універсальної школі право власної печатки, а його випускникам право повсюдного викладання. Estudios Generales передбачало початкове навчання студентів усіх факультетів граматиці і мистецтвам, потім слідувало, після якого можна було вчитися для підвищення кваліфікації. У 1401 році к і меценат дон Дієго Мальдонадо заснував при університеті коледж Святого Варфоломія і домігся для його студентів права безкоштовно відвідувати будь-які заняття всіх факультетів і працювати в унікальній професорської бібліотеці. Він підтримував здатних, але незаможних молодих людей спеціальними стипендіями . До кінця XVI ст. в Саламанці налічувалося 70 кафедр, серед яких виділялися кафедри права, теології, медицини, логіки та філософії, риторики, граматики, давньогрецької, латинської, староєврейської і халдейської мов, астрології і музики. Розквіт університету тривав до кінця XVII століття. Серед знаменитих випускників того часу - драматург Кальдерон де ла Барка, поети Хуан де ла Крус і Луїс де Гонгора, белетрист і музикант Вісенте Еспінель, письменник і математик Дієго Торрес Вільяроель . в середині XVIII ст. був і світлий період, пов'язаний з реформаторською діяльністю Карлоса III. Метою реформ стало ослаблення впливу церкви в університеті і зростання авторитету королівської влади. Вперше були розроблені навчальні плани, впорядкована державна система контролю над вищою освітою, з'явилися цензори, куратори університету, відповідальні за фінансове забезпечення. Навчальний заклад з автономного організму перетворювався на частину централізованої державної машини. Проте в XVIII – XIX ст. Саламанка розділила сумну долю всіх іспанських університетів. Окупація держави наполеонівською армією, війна за незалежність іспанських колоній в Америці та політичні негаразди надовго підірвали престиж класичної освіти в країні. другій половині XIX ст. Теологія остаточно покинула університет, а сам він перейшов під повне державне управління. Розквіт Саламанки в ХХ ст. припадає на його першу половину, коли в навчальному закладі працював великий іспанський філософ Мігель де Унамуно. Унамуно був професором античної філософії та філології, а також ректором університету в 1901 – 1914 роках. він був негативно налаштований проти церкви, соціалістів та короля Альфонса XIII, за що був звільнений і фактично висланий на Канари.. Після громадянської війни 1936 – 1939 років і перемоги франкізму університет використовували, як політичний інструмент, проте жорсткий контроль і ідеологічний тиск з боку режиму не сприяли його престижу.
.у XIV ст. тут навчали цивільного і канонічного права, медицини, логіки, граматики, музики. Поступово все більше уваги приділяли теології. У перші роки п'ятнадцятого століття архієпископ відкрив перший коледж для незаможних студентів, який був названий на честь Святого Варфоломія. Як і будь-який середньовічний вуз, Саламанкський університет поділявся на відносно автономні «великі» (mayores) і «малі» (minores) коледжі, причому «малі» були в більшій мірі світськими, ніж «великі». В «малих» вчили усіляким прикладним наукам, навіть військовій справі. Нині університет Саламанки – спокійне, тихе місце, де майже всі жителі – студенти, будинки на заході відливають старим золотом (властивість місцевого каменю, що містить домішки заліза). Для занять іспаністики у всіх її проявах кращого місця не знайти. Тут чудова бібліотека і багатющі архіви [2].
