Точна дата заснування Оксфордського університету невідома.. дослідників, які вважають, що Оксфордський університет був заснований англійським духовенством, яке вирішило дати своїм священнослужителям освіту, адже на відміну від континентальних, англійські священики часто були неграмотними. У ті часи англійські теологи їздили за знаннями до Франції. Створенню в Оксфорді свого університету сприяла сварка Генріха ІІ Плантагенета з паризьким архієпископом, що сталася в 1167 році. В гніві король заборонив своїм підданим навчатися в університеті у «французькій стороні». Висилка іноземців з Паризького університету внаслідок реформи Генріха ІІ змусила багатьох англійських учнів поїхати з Франції та поселитися в Оксфорді, прийнявши систему освіти stadium generale за зразком Паризького університету. У 1190 році сюди прибув перший іноземний студент –, який вивів Оксфордський університет на міжнародний рівень освіти. Згодом, в 1231 році, корпорація магістрів затвердила статус університету («universitas»). Так, за часів Генріха ІІ, Оксфорд став справжнім університетським містом: навчання в цьому університеті стало обов’язковим для знаті. В 1188 році англійський історик Джеральд з Уельсу заснував в Оксфорді першу бібліотеку для публічного навчання, приблизно в цей час там почали оформлюватися структури майбутнього університету. Менш ніж за століття Оксфорд досяг високого положення серед правителів Англійської держави. В 1355 році Едвард ІІІ нагородив цей навчальний заклад за неоціненний внесок в освіту. Оксфорд складався як децентралізований університет: спочатку з’являлися коледжі, які були учбовими факультетами і гуртожитками одночасно, в яких професори та студенти жили разом. Університет являв собою вільну корпорацію на церковних засадах. Він мав внутрішнє управління, утримував себе на власні кошти, які отримував від пожертвувань, уряд не втручався у внутрішнє життя та порядок управління, який зберігався майже до XIX ст. Кожен коледж був автономним у всіх питаннях, в єдину структуру їх надбудовували пізніше; вона якби виростала знизу, особливо не регламентуючи життя факультетів і вирішуючи лише загальні питання. Перша згадка посади канцлера відносилася до 1214 року, а вже в 1216 році магістри університету стверджували вибір канцлера, змусивши єпископа під загрозою саморозпуску університету погодитися з їх рішенням. Тобто в цей період, всього за два роки, університет Оксфорду подолав опір місцевій церковній владі з питання про існування посади голови школи і порядку його обирання. На другому етапі, з 1216 по 1281 рік, починався період формування повноважень канцлера. Якщо в 1219 році від єпископа залежав нагляд за університетом, надання посад та ліцензій, то пізніше ця посада з усіма функціями була передана канцлеру. Тип канцлерівського університету, найдавнішим представником якого був Париж, в Оксфорді набуває деяких особливостей: канцлер не вступав у боротьбу з корпорацією, а посада перетворилась поступово на виборчу, причому канцлер залишався беззаперечним головою університету, тим самим ректорська посада, основна для континентальних університетів, була неактуальною в Англії. в цей час Оксфордський університет отримав право контролювати видачу ліцензій на викладання, забезпечивши невтручання єпископів в навчальний процес, формувати основи судів канцлерів і закріпити право школярів на особливий суд. Відбувається усвідомлення того, що грубе втручання в справи університету може загрожувати припиненням його існування. Тим самим створюється основа для майбутнього зміцнення позицій університету, що дозволила йому більш рішуче і безкомпромісно вступити в боротьбу за незалежність від церкви. Як і в інших містах, в Оксфорді університет був важливим джерелом фінансових поповнень, адже школярі були важливою групою споживачів ресурсів, що вироблялися містом і його околицею. Шкільний контингент складався, в основному, з духовних осіб, а особлива підсудність духовенства була загальновизнаною нормою в середні віки. Сама ідея Оксфордського університету як корпорації чужинців вела до відокремлення цієї корпорації від корпорацій інших громадян, в тому числі у сфері судовій. Суд мав проводитись рівними – з цієї точки зору справедливою була підсудність школяра судові, який складався з рівних йому. Члени університету звільнялись також від повинностей: військової, охоронної (на вежах), караульної, податків, від подорожньої та митних відшкодувань При заснуванні Оксфордського університету постало питання про його забезпечення. Найчастіше дотація складалась із церковних податків, також існували привілеї з боку папської влади: такі як звільнення студентів від військової служби, право на полювання в межах певної території тощо. До початку ХV ст. університет Оксфорду володів практично повною незалежністю від місцевої церковної влади, а те що визнання цього факту відбулося лише в 1479 році, було пов’язано з внутрішньою ситуацією в університеті: з розповсюдженням єресі лоллардів (Lollards). Крім того, про досягнення Оксфордським університетом незалежності від місцевої церковної влади саме на початку ХV ст. свідчить і той факт, що з того часу припиняються будь-які серйозні сутички академічної корпорації з цією владою.З початку другої половини ХV ст. канцлерами університету Оксфорду все частіше стають не члени університету. Посада канцлера перетворюється на почесне звання. Відповідальність за внутрішні справи університету переходить до конгрегації магістрів – раді регентів і нерегентів, а поточні питання вирішують назначені радою чиновники – проктори. Така кардинальна трансформація структур була пов’язана зі змінами, які відбувалися в англійському суспільстві в той час і зміною позиції університету в тому суспільстві, який все частіше розглядається як один з інститутів королівської влади. Посада голови університету номінально залишилася виборчою, але практично канцлер назначався з Лондону.
Таким чином, аналізуючи еволюцію історичного становлення Оксфордського університету і його взаємовідносин з оточуючим суспільством протягом ХІІ-ХV ст., ми бачимо, що Оксфордський університет стає невід’ємною його частиною, набувши національного характеру майже одразу після виникнення, на відміну від континентальних університетів, які по своїй суті були космополітичними. В цей період визначається його подальший розвиток, закладається фундамент його впливу і престижу як провідного освітнього, наукового і інтелектуального центру, що ми можемо спостерігати і сьогодні.
