У 1222 році був відкритий Падуанський Університет, в стінах Університету Падуї викладав Коперник і вчився Галілео Галілей. Спочатку в цьому університеті діяли два факультети – юридичний і медичний.. У 1363 році тут було відкрито факультет теології. З самого початку свого існування університет славився своєю медичною, і особливо, фармакологічної школою. У стінах університету довгий час працював знаменитий Модніно, який залишив докладні коментарі праць Авіцени, а також склав, фармакологічний словник. Ботанічний сад Падуанського університету вважається найстарішим у світі. Він був створений в 1545-му році з метою вирощування лікарських трав Завдяки цьому сади наукового спрямування поширились по всій Європі. Першим ректором Падуанського університету був Рамаззіні. Він склав для царських осіб окремі вказівки, як зберегти здоров'я. Він радив не їсти і не пити занадто багато, утримуватися від пристрастей, а розваги повинні бути гідними їх сану.
Одним з найвідоміших професорів Падуанського університету був Джованні Баттіста Монтано (1498 – 1551 рр..) – перший, хто почав проводити зі студентами заняття біля ліжка хворого. Монтано домігся дозволу на використання кількох ліжок у міському госпіталі Св. Франциска. курс практичної медицини в Падуанському університеті не включав в себе як мінімум чотирьох найважливіших компонентів цього феномену. По-перше, студенти виступали на заняттях у клініці виключно в ролі спостерігачів і слухачів, між ними і професором не передбачалося навіть діалогу. Не забезпечувалося виконання основного принципу практичного викладання – участі студентів у клінічних роботах. По-друге, не проводилося навчання навичкам роботи з хворим: правилам поведінки біля ліжка хворого, опитування та інших форм обстеження пацієнта. По-третє, тематичного підбору хворих не існувало. Клінічні демонстрації здійснювалися поза будь-якого змістовного зв'язку з основним систематичним курсом практичної медицини, який продовжував викладатися виключно теоретично.. По-четверте, курс практичної медицини і особливо заняття в клініці не були ні організаційно, ні змістовно узгоджені з викладанням інших предметів медичного факультету. Після смерті Монтано у 1551 р. заняття зі студентами в госпіталі в Падуанському університеті припинилися, а на базі університетської клініки виникла практична медична школа «
У Падуї під керівництвом професора медицини Монтано, став займатися практичною медициною знаменитий учений Андреас Везалій (1514-1564 роки). У 23 роки Везалій став професором хірургії з правом викладання. почав ламати сформований метод викладання анатомії. Перше завдання – отримати дозвіл робити розтин трупів і домогтися регулярного надходження трупів страчених злочинців. Друге завдання – навчити мистецтву препарування студентів. Третє завдання – озброїти студентів навчальними посібниками. Під час викладання анатомії Везалій не довіряв демонстраторам, він сам робив розтин і демонстрував органи.
, у 28-річному віці Галілей почав викладати в Падуї, де перебував протягом 18 років, до 1610 року. У цьому університеті теоретичною основою викладання природничих наук залишалося вчення Арістотеля, проте на медичному факультеті збереглися традиції проведення наукових експериментів. За повідомленням Вівіані, лекції Галілея відвідувалися багатьма слухачами. Основними дисциплінами в курсах Галілея були геометрія і астрономія, згодна з вченням Птолемея і Аристотеля. Викладання астрономії обмежувалося тільки математичними аспектами. Цікавий факт, у списках 1660 року в Падуанському університеті вперше зустрічається «Йозеф Данило Дзик, катедральний вікарій Луцький, національність – українець, Київський дистрикт». Це найдавніше згадка, в якій вказана українська приналежність у сучасній транскрипції Падуанського університету. До речі, своїм відкриттям він багато в чому зобов'язаний випадковості – його заснували викладачі та студенти, що залишили Болонський університет через конфлікт з керівництвом. Але, народжений з протиріччя, цей інститут знань виявився більш ніж успішним – університет має велике значення на міжнародній освітній арені як в середні віки, так і сьогодні. Варто зазначити, що саме завдяки розвитку університетської освіти в Європі в епоху Середньовіччя, ми зараз можемо претендувати на достатньо високий рівень знань в усіх галузях науки та освіти.
