Медична шко́ла в Сале́рно — заснована в IX столітті вища медична школа, що знаходилася в іт.місті Салерно. Деякими дослідниками вважається найдавнішим університетом Європи, хоча офіційно університетом не називалася.Монастир Монте Кассіно здавна мав у Салерно шпиталь для хворих ченців. З групи лікарів цього шпиталю виникла одна з перших вищих медичних шкіл Європи.
В історії Салернской школи виділяють два періоди — грецький — від початку існування школи і до XII століття, та греко-арабський — з середини XII століття.Період розквіту припадає на X–XIII століття. Незважаючи на те, що університетом вона не вважалась, це був перший заклад подібного типу в тогочасній Європі.
Дякуючи цій школі, Салерно став одним з найвпливовіших медичних центрів тогочасної Європи. Праці школи використовувались як посібники в інших медичних школах Європи, які відкривались згодом. У ХІІ ст. школа досягла такого розвитку, що імператор Священної римської імерії Фрідріх ІІ надав Салерно виключне право навчати медичній справі і заборонив займатися медичною практикою без ліцензії цієї школи. Саме місто Салерно стало називатися «місто Гіппократа» . Зміст освіти у цій школі поєднав у собі основи медичних шкіл, що існували в арабських халіфатах та основи інших середньовічних шкіл. Методи викладання і самий характер науки були схоластичними. Студенти напам'ять заучували те, що говорили професори. Провідними у навчанні і медицині вважалися твори Гіппократа, Галена, Ібн-Сіни (Авіценни). Відбулося виокремлення фармацевтичної галузі, як окремої галузі медичного знання, що було закріплено Салернським едиктом Фрідріха II. Особливою славою користувалася гігієнічна поема «Правила салернської школи», На початку XIII ст. тут була створена праця («Цвіт лікарського мистецтва»), в якому висвітлювались найрізноманітніші питання: яким повинен бути лікар, призначення медицини, теорія зараження й багато іншого. Тому до навчального плану окрім медицини входили філософія, теологія та право. Всього навчання тривало 8 років. Перші 3 роки вивчали логіку, вони також називались підготовчими курсами, наступні 5 - власне медицину. До цих предметів також входили хірургія та анатомія, власне пасивна практика. останній рік навчання був активною практикою для випускників школи. Займаючись цією діяльністю, вони співпрацювали з професійними лікарями й одночасно були їхніми асистентами Революційним в медичній школі в Салерно було те, що там могли вільно викладати та навчатись жінки. Найзнаменитішою жінкою-лікарем в Салерно була Тротула де Руджеро. Вона залишила після себе цінні роботи з лікарського мистецтва. Її основна праця – («Жіночі захворювання .Арнольд з Вілланова (бл. 1235-1312 рр..), склав збірник розумних порад і настанов, знаменитий як «Салернський кодекс здоров'я». До нього увійшли медичні вірші, написані в Салерно та інших медичних школах. Наприклад, Салернський кодекс застерігав проти розведення їжі рідиною: Дуже шкідливо запивать те, що їси за обідом. Холод виникне в шлунку, а з ним незваріння їжі. Починаючи з XIV ст., школа почала втрачати свій авторитет, оскільки почали відкриватись інші медичні школи. хірург Гюї де Шоліак застосовував витягування при переломах, одночасно впровадивши Салернську теорію гною, та порекомендував масло скорпіона в якості сечогінного препарату проти венеричних захворювань . Школа в Салерно була першим вищим навчальним закладом Старого Світу, і хоча університетом ніколи не вважалась, здобула найбільший авторитет серед своїх наступників. У Салерно впроваджувались новаторські методи викладання, видавались відомі на всю Європу праці (які користувались популярністю ще багато століть потому), проводились досліди, що стали базовим підґрунтям у розвитку медичної галузі.
