Під методами істор дослідження належить розуміти всі заг методи вивч іст реальності. Це сппец наукові методи . вони з однієї сторони базуються на заг філос. Методі, а з другого служать основою конкретно-проблемних методів.
Найважливіші заг істор методи дослідження такі:
- Історико-генетичний
- Історико порівняльний
- Історико типологічний
- Історико системний
При викор будь якого з цих методів обов’язок застос заг-наук методи : аналіз і синтуз, дедукці і індукція, описання і вимі, пояснення і тд. В чистому вигляді не існує як правило.
Історико-генетичний метод, найпоширеніший ,найдревніший метод.
Суть послідовне розкриття властивостей, функцій , змін реальності яка вивчається в процесі іст руху. Цей метод дозволяє наблизитися до срийняття реальності іст об’єкта, що досл.
Він є аналітично індуктивниі і описовим за формою. Він дозволяє показати причинно- наслідкові зв’язки еволюції явищ. Він простий і доступний, увага передусім до фактограФІЇтривалий час забезпечувало йому популярність. Він спрямований перш за все на аналіз розвитку, але має і недоліки. Осн недоліком є при надмірній увазі до деталізації можна не побачити заг закономірного (Погодін)
Тому цей метод в ідеальній формі повинен органічно включати х-ку
А) одиничногоБ) особливого В) загального
Істор генет метод тяжіє до описовості, фотографізму, емпіризму. При всій його древності , популярності, поширеності застосування не має чіткої логіки та понятійного апарату.
ІСТОРИКО ПОРІВНЯЛЬНИЙ МЕТОД. Також тдужедавно вико дослідниками. На його основі були розроблені основні теорії і концепції іст процесу у новий час. Його логічна підстава- аналогія : встановлення подібності на основі спів падіння ознак об’єктів.
Пізнавальні можливості цього методу необмежені. В Росії його по заст. Ще в 18 ст. Десницький. Болтін, Павлов –Сільванськи брали іст середн Європи та Росії , спів ставляли і дійшли до висновку про існув в Росії як і Зх Європі феодалізму. Застосування цього методу вимагає певних правил
1.Порівняння має відбутися на підставі конкретних фактів
2.Ці факти повинні репрезентувати одну епоху
3.При порівн. Фактів різних епох можна говорити про подібне і про відмінне.
Недоліки методу
1.Цей метод не спрямований на розкриття реальності яка розглядається
2.Його важко застосовувати при вивченні динаміки сусп. Процесів
3.Форм заст. цього методу може привести до штучних а іноді і спекулятивних висновків
Історико- типологічний метод використовується з метою впорядкування і узагальнення історичних фактів. Він передбачає групування фактів у якісно визначені типи – на підставі властивих їм спільних ознак. Але типологізація вимагає дотримання певних методологічних принципів:
- Обовязково виділення тих якісних ознак за якими здійснюється групування об’єктів
- Наявність достатньо багатого фактичного матеріалу (об’єкті вивчення), який дозволяє здійснювати типологізацію.
Цей метод дуже складний і трудомісткий. Передбаає опрацювання великого фактичного матеріалу , а також залучення математичних засобів, зокрема кластерного аналізу.
Не слід плутати типологізацію і класифікацію. (!). класифікація передбачає групування фактів у механічні кількісні групи. Типологізація об’єктів суспільного життя – це дуже складний пізнавальний процес. Вимагає дотримання ряду методологічних принципів. Центральним із них є питання про ті основи виходячи з яких виділяють типи якісно визначених об’єктів і явищ. Марксиська історіографія і методологія передбачала в основі виділення типі врахування сутнісних властивостей об’єктивної реальності , яка вивчається. Но марксистка історіографія і соціологія по іншому підходить до цього питання
Наприклад класичний позитивізм виходив з того що типи суспільних явищ являють собою відособлені сукупності об’єктів, подібних тих або інших відношеннях.
Критика позитивізму з позицій суб’єктивного ідеалізму привела до зміни примітивного і механічного, але об’єктивним підходом до виділення типів суб’єктивно ідеалістичним конструюванням дослідником історичних типів.В такому разі основою типологізації, пізнання історичної реальності стає цілком мислення історика. Такий підхід одержав найчітковіший прояв в «ідеальних типах» Вебера в школі анналів.
Виділення типів на основі врахування суттєвих рис історичної реальності , що вивчається вимагає визначення якісної природи як усієї сукупності об’єктів яка містить визначення їх типів так і самих типів. Уся сукупність об’єктів виступає тут як родове явище, а типи що входять у неї як види цього роду. Цілком зрозуміло щодо розуміння природи цілого не можливо виділити і якісно визнаені його частини. При цьому зв'язок роду і видів може мати як вертикальний так і горизонтальний вираз.
Вертикальний вираз генезис капіталізму та його стадіїї:
А) прото капіталістична корпорація Б) мануфактураВ)фабрика
Горизонтальний вираз : соціально економічна структураселянських господарств в період капіталізму включала в собі як цілісність так і типи господарств: Пролетарське, Власно селянське або дрібнобуржуазне ,Буржуазно-фермерське
Недоліки в типологізаціхї історичних об’єктів і явищ:
1.Сутнісна природа типів як правило характеризується сукупністю ознак
2.Об’єкти які належать до одного типу у різній степені володіють головними рисами властивими цьому типу, тобто одні з ци об’єктів можуть більш характерними для нього, а інші менш характерними.
Таким чином перші ніби становлять ядро типу, а інші його оточення. До того ж об’єкти що входять до одного з цих типів можуть мати риси подібні до інших типів.
Особливо складність становить виявлення кардинально відмінних стадій в історичному процесі.( формаційний підхід наприклад).
ІСТРИКО – СИСТЕМНИЙ МЕТОД найскладніший, найвищий. Зараз набуває дуже широкого розповсюдження і є кілька причин для цього, а саме : поглиблення історичного дослідження
1.як з точки зору цілісного охоплення історичної дійсності, яка вивчається
2.так і з точки зору розкриття внутрішніх механізмів функціонування і розвитку різних суспільно історичних систем.
Об’єктивною основою системного підходу і методу наукового пізнання - це єдність суспільства в історичному розвитку:А) одиничногоБ) особливого В) загального
Реально і конкретно ця єдність виступає у суспільно історичних системах різного рівня. Функціонування і розвиток історичних систем включає і синтезує ті основні складові компоненти в яких складається суспільно історична реальність.
До цих компонентів належать:
- Індивідуальні і неповторні події
- Історичні ситуації і процеси
Індивідуальним подіям властиві ті або інші риси, які не повторюються в інших подіях, про те ці події створюють певні види і роди людської діяльності і відносин.тому поряд з індивідуальними рисами, вони мають і загальні риси створені таким чином певні системи.
Історична ситуація – це просторова часова сукупність подій, якісно . Якісно визначений стан діяльності та відносин . Історичний процес у своїй часовій протяжності має якісно відмінні етапи або стадії, які включають певну сукупність подій і ситуацій.
Системний характер суспільно історичного розвитку ознаменував , що всі
А) події Б) ситуації, В) процеси цього розвитку не тільки взаємно обумовлені але і мають причинно наслідковий зв'язок , але і функціонально зв’язані.
Підсумок структурно системного аналізу є знання про систему як таку. Структурно функціональний аналіз створює передумови і веде до моделюваннч системи що вивчається.
Традиційно цей метод не позбавлений недоліків
1.Найширше він може застосовуватися для синхронного аналізу суспільно історичних систем коли они розглядаються на певних горизонтальних часових зрізах, тому може бути не розкритий процес розвитку
2.Системно структурний аналіз веде часто до
А) надмірного абстрагування
Б) суб’єктивного конструктовання історичної системи
