Поняття теорія вживається в різних розуміннях. Теорією часто називають сукупність ідей і поглядів, які так або інакше пояснюють явища духовного і матеріального світу:
А) природно- наукові теорії
Б) соціальні
До теорій зараховуються іноді деякі розділи наук, які спеціалізуються на вирішенні тих або інших загальних проблем.
Теоріями вважають на відміну від гіпотез певні положення і висновки підтверджені науковими фактами і перевірені практикою. Загальним для всіх цих визначень є те, що в якості теорії виступають знання про об’єкт.
Проте теорія не просто знання, а вища й найскладніша форма наукового знання.
Теорія – це конкретне сутнісно-змістовне знання про об’єкт пізнання , яке може бути використане в предметно-практичній і пізнавальній діяльності.
Теорія за своєю суттю є узагальююим пояснюючим знанням. Конкретне явище не тільки описується, але й пояснюється шляхом розкриття його внутрішньої сутності.
Теорія повинна пояснювати факти на основі фундаментальних : ідей , принципів , законів. Зводити всю їхню сукупність в одну систему. Поза системності немає теорії.
Наукова теорія повинна бути
- Внутрішньо замкненою
- Не суперечливою у логічному відношені системою суджень
- Логічна стрункість теорії досягається в процесі мінімізації. Теорія повинна базуватися на мінімальному числі висхідних фундаментальних ідей і понять
Будь яка теорія ммає складну внутрішню структуру.
Для теоретичного узагальнення потрібні не просто факти, а система фактів. (!)
У теорії факти фігурують не самі по собі, а у вигляді сукупності основних понять, які відображають найсуттєвіші: риси, властивості, зв’язки явищ дійсності.
Особливо велика роль у цій класифікації належить категоріям, які є гранично широкими поняттями, що концентрують знання про найважливіші властивості реальності.
Важливим компонентом теорії є закони. В законах виражається внутрішній зміст понять. Теорія може включати цілий ряд законів, але є домінуючий закон. Про те на створення знання про всі ці явища на теоретичному рівні – потрібен більш високий рівень синтезу. Таким синтезуючим елементом в теорії є ідея, принцип. Ідея і принцип поняття тотожні, але в науковому пізнанні грають різні функції. Наукова ідея – основа обєднання воєдино інших компонентів і теорій , понять, законів. Принцип також провідне начало , але воно виступає в науковому пізнанні не як основа обєднання елементів теорії воєдино, а перш за все як засіб такого обєднання.
Принцип також ідея, але не в структурі самої теорії, а у методі її побудови. Отже наукова ідея може виступати в теоретичній і методологічній ролі. Обсяг знань виражених науковою теорією може бути різним. Наукова теорія систематизується за степеню їх спільності:
А) специфічні теорії Б) загальні В) всеохоплюючі
Виділяють такі рівні теорії
А) загально-філософський Б)Філос.-соціологічний
В) соціально-науковий Г) конкретно- проблемний
Для нас істориків становить інтерес ще одна класифікація наукових теорій, які базуються на урахуванні, того якийй метод або логічний спосіб був визначальним при формування відповідності теорії.
За цим критерієм теорії поділ. На :
А) порівняльні Б) аналітичні В) синтетичні
Порівняльні теорії формуються шляхом співставлення рис і властивостей явищ, які вивчаються з аналогічними явищами. Ці теорії широко застосовуються при вивченні соціальних особливості іст. Явищ. Основою при їх побудові є метод аналогії.
Аналітичні теорії частіше всього характеризують відносно обмежене коло явищ дійсності, основну роль в їх побудові відіграють методи аналізу та індукції. Ці теорії застосовуються в усіх конкретних науках, вони виражають більш високий рівень пізнання ніж теорії пізнання.
Синтетичні теорії- вищий рівень теоретичного знання у плані глибини відображення дійсності. Вони узагальнюють всі знання даної галузі. При формуванні синтетичних теорі використовуються методии: синтезу, дедукції. Тобто шлях від абстрактного до конкретного.
Наукова теорія має широкий діапазон функцій:
1.Онтологічно-пізнавальна-її мета наукове пізнання явищ об’єктивного світу і його пояснення. Головна ціль одержання наукового знання просвіти, а також використання цих знань в духовній і матеріальній діяльності людини.
2.Науково- теоретична- дієво- практична, адже цінність наукового знання полягає в тому щоб його можна було використати на практиці. Вона служить пізнанню світу.
3.Важливою галузю практичних функцій наукових функцій є просвітницько-виховна.
Важливу роль у пізнанні світу відіграє світогляд. Світогляд-це цілісна й осмислена система поглядів. Світогляди бувають науковими і ненауковими. Науковий світогляд той який вільно відображає об’єктивну реальність. Ненаукові навпаки.
Складність пізнавального процесу, різноманітність його форм, шляхів і методів обумовили виникнення спеціальної наукової дисципліни про пізнання – це теорія пізнання або гносеологія.Важливим розділом є – розділ Теорія наукового пізнання або епістологія.
Як гносеологія так і епістологія займається вивченням загальних проблем пізнання. Разом з тим повинні спиратися на найбільш широкі наукові знання про: природу, суспільство, мислення.
Такі знання концентрує в собі філософія. Гносеологія має справу з реальними фактами і пізнання і знання як і донаукові так і наукові. Вона ставить собі за мету виявити суть явищ , які вивчаються. Щоб їх вивч. Вироблено 5 гносеологічних категорій відображені:
- Чуттєве і реальне
- Емпіричне і теритичне
- Абстрактне і конкретне
- Істине і фальшиве
- Історичне і логічне.
