Історія – це процес в часі і просторі і вивчення цього процесу , його реконструкція.
Поняття історія належить до числа найдавніших наукових понять з грец – розгортання, розпитування, пізнавання і тд.
У 6 ст. у Мілеті і інших іонійських містах зявилися логографи, автори прозових творів. Навідомішим логографом був Гекетей Мілецький. Логографи описували історію міст, місцевості, храмів і тд. Свою діяльність вони називали історією.
Що стосується справжнього розуміння цього поняття, то воно має 2 основні значення:
1.Минуле і все що тоді відбувалося
2.Розповідь про це минуле зафіксоване у письмових і усних традиціях.
Питання про співвідношення цих 2 значень виступає як центральна методологічна проблема , яка визначає природу історичної науки.
Але при всій різноманітності визн. Істор. Можна виділити кілька рис, які властиві багатьом історикам. Найбільш популярним, є переконання в тому, що головним об’єктом історичного дослідження є людина. Спільне для всіх істориків є олюднення історії. Історія псилогізується. 18 ст перетворення знань в науку.
Основні риси знань:
1.Історичне мислення людини не виходили за рамки відтворення фактів (хронічки, літописання)
2.Автори літописів чи хронік не розуміли рушільної сили розвитку
3.Політичні теорії, релігійні дії носили примітивний характер
4.Відсутня наукова критика джерела
5.Не існувало визначеної, сформульованої системи методів дослідженості джерел
6.Історичн думка зводилася до нагромадження фактів
Основні риси науки
1.Виникає потреба перейти від простого відтворення фактів до
А) їх пояснення
Б) розкриття смислу і значення цих фактів
2. як наслідок цього історики почали :
А) керуватися певною філософською теорією
Б) поступово розвивалося критичне ставлення до джерел
3. історики прагнуть встановити внутрішній зв'язок між окремими історичними подіями
4. Перевірка достовірності історичних джерел
Робляться спроби написати фундаментальне дослідженн з історії окремої країни
При всіх визначенях історія як і кожна наука не може існувати без :
1.Систематизації об’єктивних знань
2.Без теоретичного узагальнення емпіричного матеріалу
3.Без проникнення в саму суть явищ, які досліджуються шляхом розкриття внутрішніх законів, які управляють цими явищами
Ще в давнину історики, філософи , мислителі задавали собі питання:
1.Чи розвиток людства відбувається хаотично чи він підпорядкований окремим законам?
2.Чи розвивається кожна країна, народ, плем’я абсолютно незалежно від інших країн, народів, племен або ж при всіх відмінностях існує щось спільне загальне?
