Про високий рівень освіти в Україні свідчать іноземні автори.
За неповними даними, в Слобідській Україні в 1732 р. було 129 шкіл, в 1740-1745 рр. у 7 з 10 полків Гетьманщини діяло 866 шкіл. На землях Війська Запорозького часів Нової Січі мала добру славу січова школа, де навчалися діти, зібрані з різних міст. Сільські і міські школи найчастіше існували під опікою братств. У більшості шкіл дітей вчили з Букваря, Псалтиря і Часослова, поширеним було також навчання хорового співу і нотної грамоти. Для читання вибирали традиційні церковнослов’янські тексти, але вимовлялися вони на український лад.
Перші спроби запровадити в Україні обов’язкову початкову освіту були здійснені в Гетьманщині. У 1760-1762 рр. Лубенський полковник І.Кулебко наказав сотенним правлінням: усіх козацьких дітей, здібних до науки, посилати до парафіяльних шкіл, а нездібних навчати військових справ.
Ще одним показником відносної масовості початкової освіти є тиражі навчальних посібників; так, букварі, які вироблялися друкарнею Львівського братства, виходили в XVII ст. тиражами від 600 до 2 тис. примірників. З середини ХVIII ст. українська молодь все частіше виїжджає за кордон.
Зацікавлення наукою виявилося у шанобливому ставленні до книжок. Великі бібліотеки, так у ХVII ст. було впорядковано бібліотеку Київської академії. У XVIII ст. великі бібліотеки мали багаті шляхетські родини, козацька старшина, єпископи, монастирі, братські школи. Зацікавленість до знань проявлялась в тому, що збирали книги з астрономії, математики, медицини, географії, історії, права.
Найбільший інтерес зустрічало природознавство. У Київській академії вивчали зоологію, фізіологію, метеорологію. Найбільшим авторитетом був тут Феофан Прокопович
У приватних збірках козацької старшини зустрічаються різнорідні атласи, описи подорожей, географічні підручники, глобуси. Саме в XVIII ст. активно розвивається математика, знову ж завдяки Феофанові Прокоповичу, що навчився цінити її по західних університетах.
У першій половині ХVIII ст. у Київській академії систематично вивчали лише іноземні мови. Друга половина ХVII – XVIII ст. була важливим етапом у розвитку вітчизняної культури. Українська культура того часу істотно вплинула на всебічний розвиток передусім російської культури, а також культур інших слов’янських народів. У другій половині XVIII ст. разом зі зміною культурної ситуації завершується період розвитку усієї державної української культури, ідеологічною основою якої була релігія. Колишню еліту було переважно зденаціоналізовано. Швидко втрачає національну свідомість міщанство. Відбувається перехід до нового етапу розвитку української культури зі світською і демократичною домінантою.
Архітектура і образотворче мистецтво 17 – 1 пол. 18 ст
У 16—перш пол 17 ст. значного розвитку на Укр. досягло культове і
цивільне будівництво. Воно справило великий вплив на архітектуру і
монументальне образотворче мистецтво. Помітного розвитку досягла
укр архітектура на галицько-волинських землях. Архітектурні пам'ятки
даної епохи можна поділити на два основних типи: 1) оборонні споруди-
замки; 2) церкви.
У цей період в архітектурі та образотворчому дерев`яному церковному
будівництві основним архітектурним типом були так звані зрубні храми.
Найкращ. пам'ятками укр. архітектурного стилю є трибанні та
п'ятибанні церкви. На Укр збереглися тільки церква св. Духа в с.
Потеличі Львівської області (1555 р.) та церква св. Миколая в Чернівцях
(1607 р.).
Кам'яна архітектура відображала ренесансні віяння. В цей час зводилися
замки-фортеці і замки-палаци, пере-плановувались та розширювались
міста, переважно в Галичині, на Волині та Поділлі (Львів, Луцьк,
Кам'янець-Подільський, Перемишль, Жовква, Броди). У середині 17 ст.
перебудовується Київ з центром на Подолі.
У багатьох містах у той час споруджувалися оборонні укріплення —
дерев'яні та кам'яні замки, вали, рови і стіни. Замки-фортеці були
збудовані у Кам'янці, Львові,. Луцьку, Острозі. В перш пол17 ст. замість
стінових замків стали зводити бастіони з розкішними магнатськими
палацами. Замки з бастіонами будувалися у формі квадрата, як у
Золочеві та Підгірцях, або п'ятикутника, як, наприклад, у Бродах.
Нові гуманістичні ідеї в мистецтві справили свій вплив і на розвиток
укр.скульптури, яка була тісно пов'язана з розвитком архітектури. На
фасадах, порталах, в інтер'єрах ренесансних будинків, палаців, церков,
іконостасів з'явилися скульптурні рельєфи та пишне різьблення.
З епохою Відродження тісно пов'язаний і скульптурний портрет, що
набув поширення у вигляді надгробних пам'ятників.
Образотворче мис-во характеризувалось монументальністю,
витонченістю колориту, гармонією пропорцій, яскравістю малюнка і
високою професійністю виконання.
В укр. образотворчому мистецтві кінця XVI— початку XVII ст. набуває
розвитку портретний живопис. Під впливом гуманістичних ідей
художники того часу звертають особливу увагу на обличчя людини,
прагнуть передати характер, розум, силу волі, почуття власної гідності.
До ранніх зразків цього типу відносяться портрети Яна Гербурта та
Костянтина Корнякта. Найраннішим серед світських портетів є
зображення Стефана Баторія, створене львівс. живописцем
Стефановичем.
З дія-тю львівського цеху художників пов'язані імена кращих
живописців того часу, а саме Федора Сеньковича, Лаврентія
Пилиповича, Миколи Петрахновича ін. Вони виконували замовлення
світських осіб, польських магнатів, а також працювали для задоволення
потреб братств і церков. Творчість львівських художників
характеризувалась високою професійною культурою, обізнаністю з
досягненнями зхєвроп.мистецтва.
Культура 16-перш.пол.17ст дає підставу нас говорити про її самобутні
риси, тісний зв'язок з гуманістичними ідеями. Все це робило її
доступною для народу, сприяло прогресу не лише української, але й
світової культури.
23.
