. Протягом тривалого часу на українських землях формувалася праслов´янська культура, і в цьому процесі значну роль відігравали, з одного боку, традиції автохтонного етносу, з іншого, - культурні зв´язки із сусідніми народами.
Суттєві зміни в історії давніх слов´ян приходять в І тис. н.е. Це пов´язано з їхнім великими розселенням, що стало вагомим фактор у формуванні етнокультурної та політичної карти слов´янських народів на території Центральної та Східної Європи. Найяскравіше творчий геній давніх слов´ян на території України виявися в зарубинецькій (II ст.до н.е. - II ст. н.е.) та черняхюськт´ (II—V ст. н.е.) культурах.
Слов´яни традиційно розвивали землеробство - провідну галузь господарства протягом тривалого часу. Перехід до інтенсивного землекористування відбувся у VIII ст. у зв´язку з поліпшенням кліматичних умов і збільшенням народонаселення. Невід´ємною складовою обробітку грунтів, особливо в Поліссі, була підсічна система - засіб розчищення нових земель під посіви.
Складовою землеробства було тваринництво й птахівництво Уже в перших століттях нової ери з´явилися пружинні ножиці для стрижки овець. Серед промислів, що також займали певне місце в господарстві землеробів, слід назвати мисливство. Від нього мали доповнення до продуктів харчування та отримували хутра і шкіру для шиття одягу чи взуття. Шкурки пухнастих звірів часто йшли на обмін. За свідченням східних авторів, у І тис. н.е. хутро було одним із ходових товарів, яким торгувало слов´янське населення на причорноморських і прикаспійських ринках. Хозари отримували данину від слов´янських племен також хутром. Одним з найдавніших занять слов´ян було бортництво - збирання меду диких бджіл.
Провідним у господарському житті східних слов´ян було залізне ремесло (добування заліза та його оброблення), що одно з перших виділилося в окрему галузь. Вражає асортимент залізних виробів, їх досить високий технічний рівень. Давньослов´янським металургам була відома сталь та різні способи її виплавлення. У VII-IX ст. у слов´ян з´являються спеціальні поселення металургів.
Значних успіхів досягло гончарство. Кераміку зарубинецької культури виробляли вручну з чорної глини, а черняхівської - із сірої глини за допомогою гончарного круга. Починаючи з II ст. н.е., гончарне виробництво стає масовим, орієнтуючись на ринок. Особливо високим технічним рівнем відзначалась черняхівська кераміка (кожна обпалювальна піч могла одноразово пропустити близько сотні виробів). їй була притаманна висока художня якість в оформленні керамічних виробів. Керамічні вироби прикрашалися вигадливим орнаментом та зображеннями, що мали не лише естетичний, а й магічний зміст. Окремі екземпляри є справжніми витворами декоративного мистецтва.
Важливе місце у виробничій діяльності слов´ян займала деревообробна справа. Археологічні знахідки дають підставу вважати, що токарний верстат, з´явившись у III—IV ст., вже не зникає з виробництва. Деревооброблення досягло високого рівня спеціалізації в галузі будівельної та столярної справи.
У середині І тис. н.е. значного розквіту набула ювелірна справа. Асортимент виробів сягав сотні найрізноманітніших предметів, що вписуються в коло євразійської групи ювелірного мистецтва. У VI-VII ст. з´являються виїмчасті емалі, пальчасті фібули, застосовуються складні технології: чернь, зернь, філігрань, інкрустація, різні види позолоти. Поряд із штампованими ювелірними виробами масового вжитку виготовлялися високохудожні речі із золота та срібла, виконані в складних технологіях.
Особлива сторінка духовної культури слов´ян - міфологія. Життя слов´ян великою мірою залежало від природних явищ. Вони обожнювали природу, наділяли її людськими властивостями. Особливий інтерес становить Збруцький ідол, що є своєрідним зображенням цілого пантеону язичницьких богів.
Стовпоподібна триярусна конструкція Збруцького ідола та ієрархічність його окремих частин ілюструють космогонічні уявлення східних слов´ян. Всесвіт розподілявся ними на небо - світ богів, землю - світ людей та підземний світ. Головне місце серед зображень верхнього ярусу займає богиня родючості, бог Перун, зображений як воїн із шаблею, та ще дві фігури із суворими очима. Богів верхнього ярусу об´єднує шапка, що, можливо, відображує різні іпостасі єдиного слов´янського бога. У середньому ярусі зображена земля з хороводом жінок і чоловіків, у нижньому - підземні боги.
Язичницька культура
Язичництво як світогл. система широко подана в усній народній
творчості та декор.-ужитк. мистецтві: символи Сонця, фантастичні звірі,
стилізовані хвилі тощо. На язичницьких арках роботи майстра
Костянтина (XII ст.) зображено три позиції руху Сонця по небосхилу:
схід, зеніт, захід. На рівні землі розміщена фігура язич. бога рослин
Семаргла, а знизу - величезна голова ящура, що уос. підземний світ.
Такою бачили систему світобудови наші предки.
У народі широко побутували амулети, обереги. Кожне поселення мало
своє святилище - капище. Воно вписувалось у форму кола (по-старослов.
коло - хоро, звідси святилища - хороми, і, напевно, танці, які
виконувалися по колу, - хороводи). Слов. язич-во як сформ. релігія
вийшло на найвищі рівні сприйняття сус-ом. Воно відповідало
особливостям світогляду народу, тому посіло у IX — X ст. місце
державної релігії Київської Русі.
У народній поетичній творчості вищі сили - боги - мали людську подобу,
але були наділені більшою силою, вмінням, можливостями і розумом. Ці
образи узагал. уявлення про силу та мудрість народу. Поряд із позит.
героями як їхня антитеза жили герої негат.. Вони доповнювали перших,
відтіняючи їхні кращі якості. Це дуалізм світобачення.
Пантеон язичницьких богів форм. на основі матеріаліст. уявлень,
підкресл. зв'язок людини і довкілля. На 1ому місці стояв Вседержитель,
узагал. Бог, Батько природи і Владика світу, волею якого утримувалося
все і здійсн. управління долею всіх. Друге місце посідали бог світла
Сварог та його син Дажбог, Хоре, або Сонце, особл. шанований на Русі.
Це зумовлено тим, що сонце було життєдайною силою всього живого на
Землі. Різновидами Сварога були Яровіт, Руєвіт, Поревіт і Поренут.
Вони уос. яр - весну, тобто ярість, мужність, молодість, свіжість -
відновлення життя після зими.
Чільне місце після Вседерж. посідав Перун (в перекладі зі старослов. -
&quo;грім", із грец. - "вогонь"). За віруваннями слов'ян, це був володар грому
і блискавок. Вирази "Перун убив", "Перунова стріла" говорили про його
необмежену силу. Дві сили йшли по обидва боки людини — Білобог і
Чорнобог, що уос. добро і зло. Один був народж.. світлом, інший -
пітьмою; перший будував, другий руйнував.
Особливо вшанов. жіночі божества. Слов. богині, починаючи від Матері-
Землі, були дуже популярні у віруваннях і відбивали природну першість
усього живого на Землі. Поряд із чоловічим Ладом - Живом завжди
стояло жіноче божество Лада-Жива; зобр. їх було символом
продовження життя: немовля, повний колос, виноград або яблуко.
Основний пантеон супроводж. низка божеств: Лель, Леля, Діванія, Дана,
русалії, домовики, водяники, лісовики та ін. У кожного з них люди
шукали небесної мудрості, зверталися за щастям, ворожили, приносили
жертви, кожний був покровителем певного виду діяльності, роду, сім'ї.
Для слов'ян нехарактерно було принесення людей у жертцу богам.
Разом із вірув. в істот, які, на думку слов'ян, були максим. наближені до
них самих, вони обожнювали духи і сили природи: Сонця, Місяця, зірок,
граду, повітря, вітру, води... Та особливу шану надавали деревам: кожне
символ. той чи інший рід, плем'я і свято оберіг. всіма, вирубув.
заборонялося. Цього правила суворо дотримувалися. Найсильніше
вшанов. дуб, особливо старий, - символ міцності; ясен присвячував
Перуну; клен і липа - символи подружжя; береза - символ чистої матері-
природи. Священними вважалися також птахи і тварини: зозуля -
провісниця майбутнього; голуб - символ кохання; ластівка - доля
людини; ворони - священні птахи; сова - символ смерті та пітьми.
Багатьом птахам приписувався дар пророцтва.
10.
