Політичний режим - це сукупність характерних для певного типу держави політичних відносин, засобів і методів реалізації влади, наявних стосунків між державною владою і суспільством, панівних форм ідеології, соціальних і класових взаємовідносин, стану політичної культури суспільства. Зміст політичного режиму визначається взаєминами між двома політичними субстанціями - владою і свободою.
Арістотель поділив режими на правильні (монархія, аристократія, політея(республіка) і неправильні (тиранія, олігархія, демократія): при правильному режимі влада використовується для загального блага, а при неправильному - для задоволення приватних інтересів правлячої групи. Еволюція політичних режимів має свою послідовність, відповідні цикли: монархія - аристократія - олігархія - тиранія - демократія - республіка (політея).
У XVI ст. французький мислитель Ж. Боден, опираючись на ідеї Аристотеля, у праці "Республіка " класифікує політичні режимина:
1) монархію (верховна влада належить одній особі);
2) аристократію (при владі знаходиться менша частка населення);
3) народну державу чи республіку (весь народ бере участь у здійсненні влади).
Ознаками виділення політичного режиму у окремий тип є:
-спосіб формування органів влади;
-співвідношення між гілками влади;
-становище і роль політичних партій та громадських організацій;
-правовий статус особи; рівень економіко-господарського розвитку;
-рівень політичної стабільності суспільства;
-порядок функціонування правоохоронних і каральних органів;
-встановлена правова система, її особливості та характер; історичні, культурні традиції, звичаї народу тощо.
Із виділених ознак можна зробити висновок, що політичні режими розрізняються на основі аналізу співвідношення та взаємодії держави і громадянського суспільства.
У сучасних умовах політичні режими частіше за все класифікують на авторитарні, тоталітарні та демократичні. Іноді в окрему групу дослідники виділяють фашистські режими у різноманітних формах їх прояву.
Характерною особливістю демократичного режиму є децентралізація, роззосередження влади між громадянами держави з метою надання їм можливості рівномірного впливу на функціонування владних органів. Це форма організації суспільно-політичного життя, заснованого на принципах рівноправності його членів, періодичної виборності органів державного управління і прийняття рішень у відповідністю з волею більшості. Демократичний режим характеризує:
-виборність найважливіших органів політичної влади;
-вирішення найголовніших політичних проблем відповідно до волевиявлення більшості громадян;
- формальне визнання народу джерелом влади, сувереном у державі;
-юридична рівність громадян;
-пріоритет прав людини над правами держави;
-розподіл влади з метою недопущення її концентрації в єдиному центрі;
-повага більшості до права меншості мати власну точку зору і відстоювати її цивілізованими методами;
-верховенство закону в усіх сферах суспільного життя тощо.
Авторитарний режим. Авторитаризм (від лат. цілковита влада, вплив) - це політичний режим, який характеризується значним зосередженням влади в руках однієї особи або обмеженої групи осіб, звуженням політичних прав і свобод громадян та їх об'єднань, суворою регламентацією їхньої активності, різким скороченням повноважень демократичних інституцій.
На відміну від тоталітаризму, авторитарний політичний режим погоджується з існуванням окремих елементів демократії, таких як парламентські вибори, багатопартійність. Проте його сутнісними ознаками залишається щоденна загроза репресій, використання армії та каральних органів. Основні ознаки авторитаризму:
-у діяльності органів політичної влади переважають,методи командування, диктату;
-виконавчі органи держави наділені широкими законодавчими повноваженнями;
-обмежені громадянські, політичні та особисті права і свободи, юридичні гарантії їх забезпечення;
-гласність не є принципом діяльності органів влади;
-опора на силу й готовність влади в будь-який час застосувати масові репресії;
-при боротьбі за владу використовуються як законні, так і незаконні методи;
-обмеження чи заборона діяльності опозиційних до існуючого режиму об 'єднань громадян;
-органи влади діють на власний розсуд (часто порушуючи закон), керуючись власним баченням політичної доцільності.
Основними видами авторитаризму є реформаційний, стабілізаційний, виключно деструктивний.
Тоталітарний режим. Тоталітаризм (від фр. - сукупність, повнота, від лат. лотіз - весь, ЦІЛИЙ) - це політичний режим, який характеризується повним контролем держави над усіма сферами людського жи ття, фактичною ліквідацією прав і свобод громадян, репресіями щодо опозиції та інакодумців.
Щодо авторства цього терміну, то думки учених розійшлися, називаючи Б. Муссоліні, Д. Джентіле, Дж. Амендолу, П. Габетті. Перша спроба наукового аналізу належить німецько-американській дослідниці
X. Арендт у праці "Походження тоталітаризму" (1951 р.). Арендт знаходить початки тоталітарної ідеології в діалектичному розумінні історії і в перевазі теоретичного над політичним життям. Тобто, відбувся відхід від тих політичних вартостей, носіями яких були стародавні греки, а пізніше - західноєвропейський громадянин у буржуазно-ліберальній конституційній державі.
Основні ознаки тоталітарного політичного режиму:
- жорсткий контроль політичної влади над усіма сферами життя суспільства в цілому і кожної особи зокрема;
-відсутність легальної опозиції;
-наявність обов'язкової для усіх офіційної ідеології;
-нетерпимість до політичного інакодумства;
-знищення громадянського суспільства;
-державний монополізм в економіці.
-абсолютне панування у суспільному житті однієї партії
Формами прояву тоталітарного режиму є комунізм, сталінізм, фашизм, нацизм та ін. Історично першою формою тоталітаризму є комунізм радянського типу.
