Влада Гоміндану утверджувалась у боротьбі з мілітариста¬ми. В 1928 р. Чан Кайші продовжив північний похід, вступив¬ши в блок з деякими генералами. Були зайняті Тяньзцин і Пекін. Ряд мілітаристів були розбиті, інші припинили боротьбу. Найбільш серйозний противник, командувач маньчжурського угруповання Чжан Сюелян оголосив про перехід на бік нанкін¬ського уряду. В березні 1929 р. духовний і світський правитель Тибету далай-лама теж визнав владу Гоміндану.
В кінці 1928 р. ЦВК Гоміндану заявив про завершення військо¬вого етапу революції і про вступ Китаю в період політичної опіки (1929-1935). Були прийняті «Програма політичної опіки» і «Орга¬нічний закон національного уряду». На період опіки встановлю-валась монополія Гоміндану на владу. Він створював Централь¬ний Виконавчий Комітет, якому підпорядковувався уряд. Вводилась система п'яти влад (юанів) - законодавчої, виконавчої, су¬дової, екзаменаційної, кон¬трольної. В самому Гоміндані не було єдності. Він поділявся на численні фракції, які боро¬лися за вплив і привілеї, що не¬гативно позначалось на цент¬ралізації держави.
В економіці Китаю про¬відні позиції, як і раніше, за¬ймав англійський капітал, але за рівнем інвестицій його швидко наздоганяв японський. Частка приватного національ¬ного капіталу була незначною, дещо більшу роль відігравали державні підприємства. На перший план своєї соціально-економічної політики гомін¬данівський уряд поставив роз¬ширення і зміцнення державного сектора економіки. Проводи¬лись заходи по створенню державно-приватних підприємств. Схва¬лювались вклади національних інвесторів, до цього залучались і вищі чиновники, керівництво партійного апарату, близьке ото¬чення Чан Кайші, всі вони змогли отримати непогані дивіденди. Вводилося планування господарства. Здійснювалась фінансова ре¬форма, був створений державний банк. Дещо обмежувались еко¬номічні права іноземців. Зокрема, підвищувались мита на імпортні товари, укладались митні договори з іноземними державами.
У 1930 р. нанкінський уряд видав закон про сільське госпо¬дарство, який передбачав встановлення максимуму земельних володінь, зниження орендної плати на землю до 37,5% урожаю, ліквідацію суборенди І права вічної оренди. Було прийняте тру¬дове законодавство, за яким встановлювався 8-годинний робо¬чий день, рівна оплата праці для чоловіков і жінок, вводились оплачувані відпустки тощо.
У цілому економічна політика Гоміндану сприяла розши¬ренню ринкових відносин, зростанню національного капіталіз¬му. В той же час вона не дала великого практичного ефекту, що пояснюється внутрішньою нестабільністю і постійною загрозою зовнішньої агресії.
Першою великою державою, яка визнала гомінданівський режим, були США (25 липня 1928 p.), чиї позиції в Китаї посту¬пово зміцнювались. У 1928-1930 pp. гомінданівський уряд домігся повернення деяких концесій і орендних територій. Відмінялось право екстериторіальності для іноземців. Напруженими були відносини гомінданівського режиму з Радянським Союзом. Чан Кайші постійно звинувачував СРСР у «червоному імперіалізмі» й у втручанні у внутрішні справи Китаю. Була проведена ціла серія ворожих антирадянських акцій. У травні 1929 р. війська Чжан Сюеляна напали на радянське консульство в Харбіні і захопили Китайсько-Східну залізницю (КСЗ). У відповідь ра¬дянський уряд заявив про розрив дипломатичних відносин із Китаєм (17 липня 1929 p.). Була створена Особлива Далекосхідна армія під командуванням В.К. Блюхера, яка розгромила ки¬тайські війська в листопаді 1929 р. Китайська сторона пішла на переговори. Були підписані угоди з представниками Чжан Сюе¬ляна і нанкінського уряду про відновлення статусу КСЗ. Лише після початку японської агресії в Маньчжурії в грудні 1932 р. були відновлені дипломатичні відносини між Радянським Со¬юзом і Китайською Республікою.
18 вересня 1931 р. японська Квантунська армія розпочала наступ у Маньчжурії і зайняла її майже без боїв протягом не¬тривалого часу. В січні-березні 1932 р. японці намагалися захо¬пити Шанхай, але зустріли рішучу відсіч 19-ї армії і населення. Тоді вони організували в Манчьжурії «Рух за незалежність від Китаю» і в березні 1932 р. проголосили там державу Манчь-жоу-го на чолі з колишнім останнім імператором Китаю Пу І. Гомінданівський режим не визнав японських загарбань, але й не чинив військового опору, вважаючи, що в нього практично немає шансів протистояти Японії.
Перша громадянська війна (1927-1937)
Не всі політичні сили виявились задоволеними результата¬ми революції 1925-1927 pp. Зокрема, комуністи вважали, що Гоміндан не здатний задовольнити потреби широких народних мас, проводити соціальні програми в їх інтересах.
Боротьба між Гомінданом і КПК набула форми громадянсь¬кої війни 1927-1937 pp. В ряді провінцій КПК організувала свої збройні сили - Червону армію Китаю. В 1928-1930 pp. виникло близько 15 так званих визволених радянських районів. Китайські комуністи одержували допомогу від СРСР і Комінтерну. В 1931 р. в провінції Цзянсі відбувся Всекитайський з'їзд представників радянських районів. Він проголосив створення Китайської Ра¬дянської Республіки, сформував Тимчасовий уряд, прийняв про¬ект конституції, закони про землю, працю та ін.
В 1930-1933 pp. гомінданівські війська здійснили чотири походи проти радянських районів, але всі вони закінчилися невдачею. В 1933 p. Чан Кайші розпочав п'ятий похід, план якого розробили німецький генерал Сект і офіцери його штабу. Червона армія залишила свої південні революційні бази і поча¬ла вимушений перехід в північно-західні провінції. Розпочався Великий похід китайської Червоної армії, який тривав з жовт¬ня 1934 р. по листопад 1936 р. Армія КПК пройшла з тяжкими боями 12 тис. км. Новою основною базою комуністів став район на кордоні провінцій Шеньсі, Гавьсу, Нінься з центром у місті Яньань. Наблизившись до кордонів СРСР і Монголії, Червона армія Китаю прагнула створити собі надійний тил.
Після важких поразок, втрати радянських районів у Півден¬ному і Центральному Китаї, великих людських жертв китайські комуністи не сприймали ідеї припинення громадянської війни і співробітництва з Гомінданом. Але загальнонаціональні інтере¬си вимагали примирення і спільних дій проти японської агресії. В 1937 р. після нападу Японії на Китай Гоміндан і КПК прий¬няли рішення про припинення бойових дій і створення єдиного національного антияпонського фронту. Громадянська війна 1927-1937 pp. закінчилась компромісом.
