|
Перша світова війна серйозним чином вплинула на подальше формування японської економіки. Перегляд договорів із західними державами, розвиток зовнішніх контактів, контроль Китаю і Кореї - все це зробила Японію практично монополістом на азіатському ринку. Після війни Японія активно вкладала інвестиції в економіку інших країн. Зростаючий експорт став добрим стимулом зростання промисловості, темпи її розвитку вражали: обсяг продукції зріс майже в два рази всього за п'ять років. В розвиток промисловості пріоритет надавався важкій промисловості. Війна позитивно позначилася на розвитку найбільших фірм, тільки збагатилися за час воєнних дій: Міцуї, Міцубісі, Ясуда та інші. Разом з тим різко погіршилося становище робітників та селян, незадоволених зростанням цін і збільшенням податків. По країні прокотилася хвиля так званих рисових бунтів. Хоча ці повстання були жорстоко придушені, одним з наслідків «народного гніву» стала відставка уряду Тэраути, налаштованого на ведення війни, і прихід до влади нового уряду на чолі з Хаара - лідером партії землевласників і великих капіталістів. Також після бунтів розгорнувся масовий рух за загальне виборче право, посилення якого змусило уряд піти на поступки - був значно знижений майновий ценз. На Паризькій мирній конференції 1919 року Японія домоглася офіційної передачі в її ведення всіх тихоокеанських територій, раніше належали Німеччині. Західні держави, які розраховують на підтримку Японії у боротьбі з поширенням комунізму, погодилися на ці вимоги. Японія погодилася брати участь в антирадянській боротьбі і була в числі інтервентів, вторглися на територію Радянського Союзу в 1920 році. Проте Японія і тут залишалася вірна своїм інтересам: у Радянському Союзі її цікавив тільки Сахалін, далі окупації якого вона не просунулася. Сахалін перебував у фактичному володінні Японії аж до встановлення російсько-японських відносин в 1925 році. Японський народ, в середовищі якого широке розповсюдження отримали соціалістичні ідеї, співчутливо ставився до проблем соціалістичної Росії, до того ж інтервенція вимагала напруження сил від майже повністю виснаженою країни. Невдоволення політикою уряду назрівало навіть в армійських колах, чиє утримання було різко скорочено з-за відсутність достатнього фінансування з боку майже жебрака держави, що мав, тим не менш, величезними амбіціями. Період 1920-1921 років став часом кризи світової економіки. Японія, чий економічний розвиток в цей період залежало від зовнішніх зв'язків, потрапила під удар, від якого довго не могла оговтатися. Світова криза викликав масове безробіття. Криза ускладнилася ще й тим, що після закінчення війни Японія знову втратила свої позиції на азіатському ринку, куди повернулися західні підприємці, чия продукція безумовно була краще. Всі ці обставини були вигідні західним державам, особливо США, які бажали стримати японський апетит у поширенні свого впливу. 12 листопада 1921 року у Вашингтоні була скликана конференція, в якій взяли участь всі країни Західної Європи, що бажають дозволити спірні питання щодо тихоокеанських територій. В результаті цих переговорів були укладені угоди, значною мірою послабили позиції Японії. Встановилась певна «рівновага» світових держав, але Японія не була має наміру миритися з новим положенням справ. Не минуло й 10 років, як вона порушила цей крихкий тихоокеанський баланс.
|
