США вступили в XX ст. як найбільша індустріально-аграрна держава. Бурхливий економічний розвиток, характерний для США в останні десятиріччя XIX ст., продовжувався з такою ж інтенсивністю на початку XX ст. У Сполучених Штатах продовжували діяти багато попередніх факторів, що обумовили прискорений економічний розвиток після Громадянської війни. Швидкими темпами відбувався процес індустріалізації, продовжувався розвиток високотоварного фермерського господарства, зберігався надзвичайно ємкий внутрішній ринок, 15 млн іммігрантів поповнили масу трудящих за перші півтора десятиріччя XX ст. Населення країни за період з 1900 до 1912 р. зросла з 76 млн чоловік до 95 млн. (у 1915 р. вже понад 100 млн), а національне багатство за цей період збільшилося з 88,5 млрд дол. до 165 млрд. За перші 10 років XX ст. вартість річної продукції промисловості і сільського господарства подвоїлася. Перед першою світовою війною обсяг продукції обробної промисловості дорівнював обсягу продукції Німеччини. Англії, Франції разом взятих. На 1913 р. США виробляли в рік 33 млн т. сталі, 31 млн т. чавуну, 517 млн т. вугілля, 33 млн т. нафти. Бурхливе залізничне виробництво завершилося в XIX ст. Усе ж з 1900 р. до 1913 р. загальна довжина залізничної мережі зросла з 193 тис. миль до 250 тис., кількість потягів з 37,6 тис. до 65,6 тис. Початок XX ст. ознаменувався подальшим технічним прогресом. Кількість патентів виданих у США зросла з 24,6 млн у 1900 р. до 43,1 млн у 1915 р. З часів пуску першої електростанції в 1882 р. швидко зростає виробництво електроенергії: в 1902 р. у США було вироблено електроенергії 6 млрд кВт. г., а в 1912 — 25 млрд. Половина спожитої електроенергії була використана в промисловості. В 1899 р. електромотори становили 5% джерел енергії в обробній промисловості, у 1914 р. — 39%. Одночасно на рубежі XIX і XX ст. ст. у соціально-економічній структурі США відбулися значні зміни: капіталізм вільної конкуренції змінився на корпоративний (трестований), монополістичний капіталізм. Створення могутніх монополістичних об'єднань у період 1898–1903 рр. набуло особливо широкого розмаху. За даними американського економіста Джона Муді, який в 1904 р. опублікував дослідження «Правда про трести», за період з 1 січня 1899 р. до 1 вересня 1902 р. у США створилося 82 трести з загальним капіталом 4,3 млрд дол. На початок 1904 р. в промисловості, на транспорті, в області зв'язку і на підприємствах громадського користування функціонувало 446 трестів з загальним акціонерним капіталом 20 млрд. 379 млн дол. До 1914 р. у США нараховувалося 25 тис. підприємств, але питома вага продукції, що вироблялася трестами була настільки великою, що некорпоративні підприємства не відігравали значної ролі. В 1914 р. трести виробляли близько 3/4 промислової продукції США. На початку XX ст. у США створюються могутні трести, які стали монополістами в різних галузях виробництва. Першим в історії США і найбільшим корпоративним об'єднанням у металургії став Сталевий трест (Ю. С. Стіл корпорейшн) з капіталом 1 млрд дол. Сталевий трест був заснований в 1901 р. під керівництвом найбагатшого банкіра Джона Моргана, який викупив за 225 млн дол. сталеплавильні підприємства Е. Карнегі і об'єднав їх з низкою інших корпорацій. Вже протягом першого десятиріччя існування на Сталевий трест припадало майже половина виплавки чавуну у США і 2/3 виробництва сталі, а його щорічні прибутки становили 100–150 млн дол. Другим провідним монополістичним об'єднанням був родоначальник трестів нафтовий трест Джона Рокфеллера «Стандарт ойл», який розвивався швидкими темпами. На початок XX ст. він контролював 95% нафтової промисловості США і здійснював контроль над багатьма промисловими і залізничними фірмами. В 1911 р. до розпуску «Стандарт ойл» (трест був поділений за рішенням Верховного суду США на 33 самостійні компанії) володіла капіталом у 1 млрд дол., контролював 2/3 виробництва і продажу нафти. Швидкими темпами відбувалося трестування автомобільної промисловості. В 1913 р. понад 80% виробництва автомобілів у США припадало на долю трьох найбільших автомобільних компаній — Г. Форда, «Дженерал моторз» і «Крайслер», які в 1913 р. продали 461,5 тис. легкових автомобілів, а в країні було зареєстровано 1 млн. 190 тис. автомобілів. На залізничному транспорті на початку XX ст. оперувало 6 монополій, які контролювали 80% усіх залізниць, їх капітал становив 9 млрд дол. В області зв'язку в 1900 р. монопольні позиції зайняла «Амерікен телефон енд телеграф компані», яка експлуатувала 1,355 тис. телефонів. Фірма братів Маккорміків «Інтернешл харвестер» виробляла 85% сільськогосподарських машин. Величезна концентрація виробництва на початку XX ст. супроводжувалася швидкою концентрацією капіталу і зрощуванням банківського капіталу з промисловим. Типовими представниками фінансової олігархії були 2 династії «некоронованих королів» Америки — Рокфеллери і Моргани. Контролюючи левову частину промислових підприємств, вони контролювали і банківську систему США. Фінансово-промислові групи Рокфеллера і Моргана на початку XX ст. займали 341 директорську посаду в 112 банках, залізничних компаніях, промислових і фінансових корпораціях з спільним капіталом 22 млрд. 245 млн дол., тобто контролювали четверту частину багатства країни. Капітал власного банку «Дому Моргана» становив понад 650 млн дол., а рокфеллеровського «Нешнл сіті бенк» — близько 500 млн дол. Перехід до панування монополій, корпоративного виробництва і фінансової олігархії суттєво вплинуло на систему економічних відносин у Сполучених Штатах. В умовах періодичних економічних криз перевиробництва 1903–1904 рр. і 1907–1908 рр. великий корпоративний бізнес, на відміну від порівняно дрібних підприємців, міг підтримувати монопольно високий рівень цін шляхом скорочення виробництва заради підтримки високого рівня прибутків. У той же час економічні кризи і тиск великого капіталу спричиняли розорення десятків тисяч дрібних і середніх підприємств, збільшували безробіття. Добиваючись максимальних прибутків корпорації посилювали експлуатацію трудівників, шляхом зговору про ціни і умови виробництва; корпорації необґрунтовано завищували ціни на продукцію, вдавалися до випуску недоброякісної продукції, бездумно нищили природні багатства. Тобто, всесилля монополій зачіпало життєві інтереси широких верств населення і навіть кола немонополістичного бізнесу США. На початку XX ст. у Сполучених Штатах виникають принципово нові соціальні суперечності — між монополістичними об'єднаннями, трестами і основною масою населення.
