У 1880-і роки робочий день в Америці тривав більше 10 годин, а єдиним вихідним була неділя. У 1884 році було запропоновано призначити 1 травня датою, що поклала б початок скороченню робочого дня. В цей день намічалося проведення масовий акцій по всій країні. В листівках мовилося: «Трударі Америки, підіймайтесь! Керівники найбільшої в США профспілки – Ордену Лицарів Праці – зайняли ворожу позицію стосовно Першотравня й пропонували обмежитися листами й петиціями. Однак рядові члени й місцеві організації Лицарів Праці активно підтримали кампанію за 8-годинний робочий день. А очолили її анархісти й анархістське крило профспілкового руху. Квітень 1886 року був напруженим. Пропаганда на користь страйку буквально просякла атмосферу. Про неї говорили в магазинах, на вулицях, за сімейним столом, у барах, у конторах. І ось Першотравень наступив. У Чикаго в страйку взяли участь від 40 до 80 тисяч робітників. Перелякана влада влаштувала розправу. 3 травня у Чикаго поліція відкрила вогонь по демонстрантах. Сотні учасників вуличної ходи були поранені, більше десятка – вбиті. 5 травня такий самий розстріл відбувся у МілуокіУ знак протесту проти розстрілу робітників Чикаго зібралися 4 травня на площі Хеймаркет. Виступали Шпіс, Парсонс і Філден. Вони засудили поліцейський терор, закликали робітників озброюватися, але попереджували від індивідуального терору й необдуманих дій. Мітинг підходив до кінця, останній оратор – Філден – завершував промову, робітники розходилися, до того ж почався дощ. Раптом площу оточив чисельний загін поліції. Філден встиг крикнути з трибуни: «Пане капітан, це мирний мітинг!» Провокатор, що знаходився у натовпі, кинув у поліцейських вибухівку. екілька робітників загинуло, більше двохсот отримали поранення. Почалися масові репресії. Сотні активістів руху були арештовані, вісім вождів-анархістів постали перед судом. Більшість підсудних у той трагічний вечір навіть не були присутні на мітингу. Суд розпочався 21 червня 1886 року і тривав майже півтора року. Семеро анархістів – Альберт Парсонс, Август Шпіс, Семюел Філден, Георг Енгель, Міхель Шваб, Адольф Фішер і Луїс Лінг – були засуджені до смертної кари. Восьмий – Оскар Неебе – отримав 15 років тюремного ув`язнення. Рух на захист в`язнів розгорнувся по всьому світу. Під тиском світової громадськості Швабу й Філдену смертну кару замінили пожиттєвим ув`язненням. Наймолодший з анархістів, Луїс Лінг, покінчив із собою або був убитий в тюрмі напередодні страти. Зранку 11 листопада 1887 року Парсонс, Шпіс, Фішер та Енгель були повішені. Цей день отримав назву «чорна п`ятниця». Через два дні чиказьких мучеників ховали півмільйона людей. А незадовго до цього 28 жовтня 1886 року, у розпалі суду над лідерами робітників у нью-йоркській гавані пройшло урочиста церемонія відкриття статуї Свободи – символу американської демократії. Багато десятиліть Першотравень був перетворений у день солідарності народу з керівництвом. Однак є сенс згадати про той час, коли все починалося, коли гасла самоврядування трударів та їхньої солідарності в боротьбі з капіталом і владою були не пустим звуком, коли люди йшли на смерть за свої права, а не випрошували їх у керівництва.
