Робітники політичні партії Німеччини. Діяльність Лассаля, Лібкнехта і Бебеля
Дуже рішуче намагалася протистояти реакційної політиці уряду Бісмарка недавно створена партія Загального німецького робочого союзу, яку очолював соціаліст ФердинандЛассаль (1825 — 1864). Цей талановитий оратор і публіцист почав своє політичну діяльність під час революції 1848 р. У цей час він був близьким до відомому діячеві робітничого руху До. Марксу — співпрацював із ним саме в «Нової Рейнської газеті». За заклики до збройної боротьби Лассаля засудили до тюремного ув'язнення.
Політична активність Лассаля завоювала йому більшої популярності серед робочих. У межах своїх виступах і публікаціях він викривав справжнє обличчя буржуазії, показуючи, що її інтереси не висловлюють сподівання низів. У листі до Комітету лейпцігських робочих,взявшему він скликанняВсегерманского робочого конгресу,Лассаль закликав робочих створити самостійну політичну партію. У травні 1863 р. на конференції робітників у Лейпцигу, де було винесено десять найбільших промислових центрів Німеччини, утворився Загальний німецький робітничий союз, лідерство у якому з права належалоЛассалю.[16]
У питаннях теорії та в практичної діяльностіЛассаль стояв на позиціях реформ у суспільстві виключно легальними і лише парламентськими засобами. Усі стану (визначення самого Лассаля), крім пролетарського,Лассаль розглядав як суцільну реакційну масу. У головному питанні на той час — про шляхи об'єднання німецьких держав —Лассаль, як і всі пруссаки, виступав за створення єдиного німецького держави під керівництвом Пруссії, однак з позиції сили.
>Лассаль висував ідею завоювання робітниками політичної влади за допомогою мирної перемоги виборах у прусський парламент, а завойовану влада хотів використовуватиме створення робочих продуктивних асоціацій, у яких захочуть ввійти і створить робочі інших німецьких держав.Лассаль домагався від Бісмарка введення загального виборчого правничий та із метою вступив із ним переговори, обіцяючи йому підтримати план об'єднання Німеччини під керівництвом прусської монархії.Недопустимий для соціаліста крок Лассаля свідчив про нерозбірливих засобах лівих партій задля досягнення своєї мети.
У кінцевому підсумку,Лассаль виявився знаряддям політичної гри Бісмарка, який розраховував використати його вплив серед робочих, щоб їх допомогою зломити опір лібералів. Будучи головою Загального німецького робочого союзу,Лассаль домігся права призначати голів місцевих відділень Союзу, і свого наступника посаді голови Спілки. Його друзяки з партії цього вибачили. У 1864 р.Лассаль було вбито на дуелі. Наступник його за керівництву Загальним німецьким робочим союзом Швейцер продовжував переважно тактику Лассаля.
1869 р. оформилася ще одне партія, яка представляла інтереси робочих — соціал-демократична (>ейзенахци), яка намагалася боротися проти планів об'єднання Німеччини під керівництвом прусської монархії. Її очолювали ВільгельмЛибкнехт (1826 — 1900) і Август Бебель (1840 — 1913).[17]
