П. к. діяла в умовах постійної боротьби проти буржуазної держави, допомогу якій надали прусські інтервенти. Нерішучість у здійсненні націоналізації Французького банку, в ліквідації контрреволюц. сил усередині Парижа, а також у боротьбі за революц. завоювання в ін. містах Франції, де комуни проіснували бл. 10 днів і були розгромлені реакц. силами, тактика пасивної оборони і невдало організований наступ на Версаль прискорили падіння П. к. На поч. квітня між комунарами і версальцями розгорнулися воєнні дії. Незважаючи на всі труднощі, комунари чинили стійкий опір версальцям. Але з кінця квітня версальці мали явну перевагу над силами П. к. 21.V війська версальців (бл. 100 тис.) вдерлися в Париж. Придушення Комуни супроводилося розгулом контрреволюц. терору. Останні дні існування П. к. ввійшли в історію як "кривавий травневий тиждень". Комунари втратили в ті дні кілька десятків тис.чоловік. Одним з останніх опорних пунктів комунарів стало кладовище Пер-Лашез. 28. V в Парижі впала остання барикада. Силами франц. і міжнар. реакції П. к. було жорстоко придушено. Основними причинами поразки П. к. як диктатури пролетаріату були недостатній розвиток франц. економіки, а в зв'язку з цим порівняна нечисленність і політ. незрілість франц. пролетаріату, а головне — відсутність марксистської пролет.партії і союзу робітн. класу з селянством.
3 квітня загони Національної гвардії рушили на Версаль. Похід комунарів був погано організований; 4 квітня наступали колони були відкинуті назад з великими втратами. Ця невдача не засмутила захисників революційного Парижа. Незважаючи на всі труднощі (недостатня оснащеність артилерією, незадовільна робота інтендантства, брак досвідчених і кваліфікованих командирів), комунари чинили ворогові стійкий опір і нерідко самі переходили в наступ. Проте військове керівництво, на чолі якого довгий час стояв Г. П. Клюзере , дотримувалося помилкової тактики пасивної оборони. Клюзере був зміщений (30 квітня), його замінив Л. Россель, потім (з 10 травня) Л. Ш.Делеклюз . Вкрай негативно позначався на ході боротьби комунарів з версальцями паралелізм в роботі військових органів революційного Парижа (Військова делегація П. К., ЦК Національної гвардії, Військові бюро округів та ін.) Нерішучість Комуни в боротьбі проти контрреволюційних елементів усередині Парижа полегшувала їх підривну діяльність (саботаж, шкідництво, шпигунсько-диверсійні дії). 21 травня війська версальців (близько 100 тис. чол.) Вступили в Париж. Але ще цілий тиждень знадобилася їм для того, щоб повністю оволодіти містом. До останньої краплі крові, з боєм відстоюючи кожен квартал, билися героїчні захисники Комуни. Особливо завзятим був бій на кладовищі Пер-Лашез .
Придушення пролетарської революції 1871 супроводжувалося небаченим розгулом контрреволюційного терору. Загальне число розстріляних, засланих на каторгу, укладених в тюрми досягло 70 тис.чол., А разом з покинули Францію у зв'язку з переслідуваннями - 100 тис.
Одна з основних причин поразки П. К. - відірваність Парижа від ін районів країни в результаті блокади міста німецькими окупаційними військами і версальською армією. Комуна в цілому не приділила достатньої уваги встановленню міцних зв'язків з трудящими провінції, а головне - недооцінила важливість союзу з селянством. Урезультаті селянство залишилося байдужим до долі Комуни; значною мірою це зумовило її поразку. Істотну роль зіграли і тактичні помилки керівників руху, недооцінка ними наступальної військової тактики і нещадного придушення опору ворога.
