пользователей: 30398
предметов: 12406
вопросов: 234839
Конспект-online
РЕГИСТРАЦИЯ ЭКСКУРСИЯ

ПРОГОЛОШЕННЯ ПАРИЗЬКОЇ КОМУНИ

Політична недалекоглядність та авантюризм уряду призвели до втягнення Франції у війну з Пруссією (1870 р.). Французька армія зазнавала поразки за поразкою аж поки не відбулася Суданська катастрофа, котра завершилася повним розгромом французької армії і полоном Луї Наполеона.

4 вересня 1870 р. збройні загони Національної гвардії проголосили Францію республікою. Скориставшись політичним хаосом, до влади прийшли діячі буржуазно-ліберальної опозиції із Законодавчого корпусу, які перебували у Версалі. А тим часом у Парижі створюється Центральний комітет національної гвардії, який став діяти незалежно від уряду, набувши статусу військово-революційного комітету.

У січні 1871 р. уряд укладає з Пруссією перемир'я, призначає вибори до Національних зборів з тим, щоб домогтися від парламенту згоди на підписання принизливого миру з німцями. Одночасно з цим військова рада на чолі з новим прем'єр-міністром Тьєром прийняла рішення силою зброї придушити бунтівний Париж. 18 березня 1871 р. розпочався наступ урядових військ на столицю, однак більша їх частина перейшла на бік повсталих. У результаті влада перейшла до рук ЦК Національної гвардії, який негайно оголосив вибори до Ради Паризької Комуни.

18 березня 1871 р. Рада Паризької Комуни була проголошена найвищою державною владою. У прийнятій наступного дня декларації "До французького народу" держава проголошувалася республікою. Комуна відкинула принцип поділу влади і створила своєрідний тип державної організації - Раду Комуни, яка зосередила в своїх руках як законодавчу, так і виконавчу владу. її декрети і розпорядження виконували комісії, кожна з яких відала функціями колишніх міністерств. Однак така структура державного апарату мала серйозні недоліки. Була відсутня централізація управління, в комісіях не існувало постійного голови чи робочої групи, відповідальної за прийняті рішення

Паризькою комуною було скасовано поліцію, знищено жандармерію, а порядок підтримували пролетарські батальйони Національної гвардії. Зазнала ліквідації стара судова система, і був створений новий судовий апарат з виборними суддями. Проголошувалося демократичне судочинство, прилюдний, рівний для всіх суд, свобода захисту. Одночасно застосовувалися заходи репресивного характеру, наслідком яких став терор щодо безвинних осіб.

Паризька Комуна проіснувала всього 72 дні. Вона зробила свій внесок в історичний досвід розвитку демократії, збагативши його новими державницькими і правовими інститутами. Разом з тим, Комуну не можна розглядати як певну еталонну модель самоуправління народу, як це нерідко робилося у радянській історіографії. Слід взяти до уваги короткочасність її існування, особливі екстремальні умови перебування її при владі, невелику територію, наякій виборював своє майбутнє революційний Париж.

З утворенням ради комуни, центральний комітет, що діяв в якості тимчасового уряду, мав би припинити своє існування; але він не захотів відмовитися від влади. В розумовому відношенні рада комуни була на голову вище комітету, але й вона виявилася не на висоті свого покликання. Серед членів ради не було ні обдарованих воєначальників, ні випробуваних державних людей; до того часу майже всі вони діяли лише в якості агітаторів. З ветеранів революції в раді комуни засідали Делеклюз іФелікс Піа.

Перший з них, якобінець, після всіх перенесених ним випробувань, являв собою тільки руїни. Піа, обдарований публіцист, але чистий теоретик, зовсім заплутався в протиріччях, збурений безмежним марнославством і в той же час боягузтвом, абсолютно не підходив до тієї великої ролі, яка випала йому на долю. З усіх фракцій, представлених у раді комуни, найбільш серйозним елементом виявилися 19 членів міжнародної асоціації. Найвизначнішими з них були ВарленВальянМалон іФранкель. Вони краще за інших розуміли соціальне питання, діяли найбільш розсудливо і, за небагатьма винятками, трималися подалі від злочинів комуни; з їхнього середовища вийшла більша частина найкращих адміністраторів комуни.

Рада комуни була одночасно і законодавчим корпусом, і вищим урядовим органом. У якості останнього вона розділялася на 10 комісій. Головне керівництво усіма галузями управління покладено було на виконавчу (екзекуційну) комісію із 7 членів, в числі яких були Піа, Ед і Вальян. Потім були утворені комісії військова, фінансів, юстиції, державної безпеки, народного продовольства, публічних робіт, народної освіти, зовнішніх зносин, праці та обміну (échange). Членами останньої комісії були Малон, Франкель, Тейсс, Авріаль і Жерард - всі робітники і члени міжнародної асоціації. Завідування справами чисто міськими розподілено було між членами ради по округах, представниками яких вони були. Платня, яку отримували чини комуни, не повинна була перевищувати 6000 франків, але фактично була значно меншою. Взагалі у всьому, що стосувалося грошової сторони справи, уряд комуни проявив більшу чесність. В області соціальних реформ уряд комуни не мав певної програми, так як у раді проявилися три рівносильні, але істотно різні соціально-політичні течії: комунізм (бланкістів), прудонізм і якобінізм; нарешті, доводилося рахуватися і з інтересами дрібної буржуазії, яка билася в рядах федералістів. Єдиний акт, в якому викладається загальна програма комуни - її «Декларація до французького народу» від 19 квітня (так званий заповіт комуни) - не йде далі загальних місць, що являють відгук прудонівських висловів.


20.05.2015; 17:15
хиты: 229
рейтинг:0
для добавления комментариев необходимо авторизироваться.
  Copyright © 2013-2024. All Rights Reserved. помощь