19 липня 1870 р. Франція оголосила війну Пруссії. Проте початок війни виявив неготовність Франції до воєнних дій. Проти 400 тис. вояків прусської армії французи зуміли виставити лише 250 тис. солдатів. У французькій армії панував безлад, системи управління виявилися непідготовленими, не вистачало зброї та припасів.
4 серпня 1870 р. німецькі армії вторглися в межі Франції і в битвах біля Вайнсбурга, Верта, Форбага розгромили французькі армії та захопили Лотарингію. 18 серпня 1870 р. в районі фортеці Мец була блокована 80-тисячна французька армія, а 1—2 вересня в битві під Седаном французи зазнали нищівної поразки. Імператор Наполеон ІІІ, який керував армією, потрапив у полон.
Звістка про полонення імператора сколихнула всю Францію. Тисячі людей вийшли на вулиці Парижа. Влада перейшла до Тимчасового уряду Національної оборони на чолі з військовим губернатором столиці генералом Луї Трошю. Парламент проголосив Францію республікою. Проте наступ німецької армії тривав, не зустрічаючи опору, і 16 вересня 1870 р. передові німецькі загони підійшли до Парижа. Місто було повністю блоковане. 27 жовтня 1870 р. капітулювала французька армія, оточена Меці. До кінця 1870 р. німці окупували третину території Франції.
У країні розгорнувся партизанський рух, на південь від Парижа була сформована 200-тисячна армія, яка відбила Орлеан та почала наступ на столицю. Проте наступ був невдалим і французька армія знову почала відступати. 28 січня 1871 р. було підписане перемир’я, за умовами якого припинялися воєнні дії та німцям передавалися форти Парижа й армійські запаси зброї. Східна армія Франції перейшла кордони зі Швейцарією та була інтернована.
8 лютого 1871 р. відбулися вибори до Національних зборів. Більшість мандатів отримали монархісти та представники великої буржуазії. Головою уряду був обраний А. Тьєр.
Остаточно мирний договір було підписано 10 травня 1891 р. у Франкфурті.
Відповідно до Франкфуртського миру, Франція втрачала весь Ельзас та більшу частину Лотарингії і повинна була сплатити контрибуцію в розмірі 5 млрд золотих франків.
28 січня 1871 р., у той час, коли було підписане перемир’я, у Дзеркальному залі Версальського палацу під Парижем відбулося проголошення Німецької імперії. Поразка Франції сприяла остаточному об’єднанню Італії. У Франції впала імперія та була встановлена республіка.
Під час війни Німеччина втратила загиблими 50 тис. солдатів, а Франція — близько 140 тис. Крім того, під час окупації загинуло багато цивільних французів, особливо в Парижі. Економіка Франції перебувала в кризовому стані.
Франкфуртський мир створив політичну систему в Європі, яка проіснувала 40 років. Наслідки франко-прусської війни стали однією з причин Першої світової війни.
19 липня 1870 р. Франція оголосила війну Пруссії. Проте початок війни виявив неготовність Франції до воєнних дій. Проти 400 тис. вояків прусської армії французи зуміли виставити лише 250 тис. солдатів. У французькій армії панував безлад, системи управління виявилися непідготовленими, не вистачало зброї та припасів.
4 серпня 1870 р. німецькі армії вторглися в межі Франції і в битвах біля Вайнсбурга, Верта, Форбага розгромили французькі армії та захопили Лотарингію. 18 серпня 1870 р. в районі фортеці Мец була блокована 80-тисячна французька армія, а 1—2 вересня в битві під Седаном французи зазнали нищівної поразки. Імператор Наполеон ІІІ, який керував армією, потрапив у полон.
Звістка про полонення імператора сколихнула всю Францію. Тисячі людей вийшли на вулиці Парижа. Влада перейшла до Тимчасового уряду Національної оборони на чолі з військовим губернатором столиці генералом Луї Трошю. Парламент проголосив Францію республікою. Проте наступ німецької армії тривав, не зустрічаючи опору, і 16 вересня 1870 р. передові німецькі загони підійшли до Парижа. Місто було повністю блоковане. 27 жовтня 1870 р. капітулювала французька армія, оточена Меці. До кінця 1870 р. німці окупували третину території Франції.
У країні розгорнувся партизанський рух, на південь від Парижа була сформована 200-тисячна армія, яка відбила Орлеан та почала наступ на столицю. Проте наступ був невдалим і французька армія знову почала відступати. 28 січня 1871 р. було підписане перемир’я, за умовами якого припинялися воєнні дії та німцям передавалися форти Парижа й армійські запаси зброї. Східна армія Франції перейшла кордони зі Швейцарією та була інтернована.
8 лютого 1871 р. відбулися вибори до Національних зборів. Більшість мандатів отримали монархісти та представники великої буржуазії. Головою уряду був обраний А. Тьєр.
Остаточно мирний договір було підписано 10 травня 1891 р. у Франкфурті.
Відповідно до Франкфуртського миру, Франція втрачала весь Ельзас та більшу частину Лотарингії і повинна була сплатити контрибуцію в розмірі 5 млрд золотих франків.
28 січня 1871 р., у той час, коли було підписане перемир’я, у Дзеркальному залі Версальського палацу під Парижем відбулося проголошення Німецької імперії. Поразка Франції сприяла остаточному об’єднанню Італії. У Франції впала імперія та була встановлена республіка.
Під час війни Німеччина втратила загиблими 50 тис. солдатів, а Франція — близько 140 тис. Крім того, під час окупації загинуло багато цивільних французів, особливо в Парижі. Економіка Франції перебувала в кризовому стані.
Франкфуртський мир створив політичну систему в Європі, яка проіснувала 40 років. Наслідки франко-прусської війни стали однією з причин Першої світової війни.
