Однією з причин франко-прусської війни стало суперництво між Францією та Пруссією за панування у Центральній Європі. Франція, яка остерігалася посилення Пруссії, намагалася перешкодити об'єднанню німецьких земель під її зверхністю. Обидві країни прагнули війни, щоб остаточно вирішити протиріччя, які назрівали.
Поштовхом до війни стали династичні суперечки навколо іспанського престолу. У 1868 р. в Іспанії вибухнула революція, у результаті якої королеву Ізабеллу II було позбавлено престолу. Народ вимагав республіки, а правлячі кола Іспанії тим часом вели пошуки нового монарха. У липні 1870 р. престол запропонували родичеві пруського короля Леопольду Гогенцоллерну. Боячись опинитися між двома вогнями, Франція почала наполягати натому, щоб кандидатура Леопольда, як претендента на престол, не розглядалася ні тоді, ні будь-коли у майбутньому. Пруссія, погоджуючись із першою вимогою, відмовлялася прийняти другу. Подальші наполягання Франції закінчилися тим, що прусський король Вільгельм І надіслав французькому послові «Емську депешу», підкориговану канцлером Бісмарком. У ній, зокрема, містилася фраза про те, що «його величність король відмовляється прийняти французького посла».
Французький уряд сприйняв це як образу і 19 липня 1870 р. оголосив війну Пруссії. Майстерно розіграна Бісмарком провокація виявилася успішною. Пруссія в очах громадськості виступила жертвою агресії. Почавши війну, Франція виявилася непідготовленою до неї. її армія поступалася прусській як чисельно (250 тис.проти 400 тис. вояків), так і якісно. Французький уряд сприйняв це як образу і 19 липня 1870 р. оголосив війну Пруссії. Майстерно розіграна Бісмарком провокація мала успіх. Пруссія в очах громадськості виступала як жертва агресії.
Почавши війну, Франція виявилася непідготовленою до неї. її армія поступалася прусській як чисельно (250 тис. проти 400 тис. вояків), так і якісно.
