У зовнішній політиці США проявилися дві тенденції: експансіонізм та ізоляціонізм (ізоляціоністи, головно республіканці, виступали за невтручання в політику європейських держав; «доктрина Монро» 1823 p. проголошувала: «Америка для американців»). Зростання економічної могутності породжувало прагнення до зовнішньої експансії.
Експансіоністи заявляли, що настав час, коли США мають втрутитися у боротьбу за панування на морі. Головним ідеологом експансіоністів став морський офіцер, історик і публіцист Мехем. Він стверджував, що морська могутність — це головний чинник, який визначає долю країни у боротьбі за життя і право на існування. На його думку, аби забезпечити США перемогу в боротьбі проти інших націй, є тільки один практичний вихід — створення сильного військово-морського флоту, будівництво нових баз, захоплення колоній, завоювання віддалених земель та утвердження панування на морі.
Мехем вважав першочерговим завданням створення баз на островах Тихого та Атлантичного океанів і спорудження Панамського каналу, який сполучив би два океани. Першочерговим об'єктом експансії, на думку Мехема, мала б стати Латинська Америка.
У 1898 р. США розпочали війну проти Іспанії, яка придушувала повстання на Кубі. Американський флот розгромив іспанські ескадри біля Куби та Філіппін. Іспанія змушена була укласти мир.
За мирним договором Куба оголошувалася незалежною. США здобули о. Пуерто-Рико в Карибському морі, а в Тихому океані — Філіппіни, о. Гуам, згодом о. Самоа та Гавані.
Президент Т. Рузвельт продовжив експансіоністську політику, яка отримала назву «політики великого дрючка».
У 1902 р. США накинули Кубі поправку до конституції, що її запропонував американський сенатор Платт. Кубі заборонялось укладати договори з іншими державами без згоди США. Тим часом на острові дозволялося створювати американські бази і вводити туди війська.
У 1903 р. США запропонували Колумбії проект будівництва каналу через Панамський перешийок, але Колумбія його відхилила. Тоді США підтримали панамських сепаратистів, які під захистом гармат американського флоту проголосили республіку Панама. У спеціально відведеній зоні під охороною американських військ було побудовано канал завдовжки 81 км. «Політика великого дрючка» викликала невдоволення у країнах Латинської Америки.
Президент США Вільям Тафт запропонував «дипломатію долара» — замасковану політику здійснення економічної експансії. У подальшому ці дві політики США тісно перепліталися.
