Наростання міжнародної напруги
та конфлікти свідчили, що збройне
зіткнення між ворогуючими воєнно-
політичними блоками є лише питан-
ням часу. У Європі розкручувалась
гонка озброєнь та підготовка до війни.
Найбільшими темпами міліта-
ризація відбувалась у Німеччині. У
1912 р. Рейхстаг (німецький парла-
мент) ухвалив орієнтовні показники
щодо кількості німецької армії: 800
тис. солдатів у мирний час і аж 5 млн на час війни. Історія людства ще
не знала таких армій. У країні також було розгорнуто будівництво могут-
нього військово-морського флоту. Велика Британія, яка не хотіла позбу-
ватися колишнього статусу «володарки морів», сприйняла це як виклик і
загрозу своєму становищу.
Німеччина і Росія, Франція і Австро-Угорщина, Англія та інші
менш впливові держави світу готувалися до війни, не тільки нарощуючи
виробництво зброї, а й підвищуючи мобілізаційну готовність.Відповідно до своїх стратегічних планів, Німеччина розпочала концен-
трацію військ на західних кордонах і 3 серпня оголосила війну Франції.
За день до цього, 2 серпня, Берлін висунув вимоги уряду Бельгії про про-
пуск німецьких військ через її територію, але отримав відмову. 4 серпня
німецькі війська вдерлись у Бельгію, гарантом безпеки якої була Англія.
Двома днями раніше така ж доля спіткала й Люксембург. Порушення
нейтралітету Бельгії стало приводом для оголошення Англією війни Ні-
меччині, що і сталось 4 серпня. Таким чином, за кілька днів локальний
австро-сербський конфлікт переріс у велику війну.
Країни-супротивники мали різний ступінь готовності до війни.
німеччина. За рівнем підготовки та ор-
ганізації німецька армія була сильнішою
в Європі. У Німеччині краще за всіх розу-
міли значення в сучасному бою важкої ар-
тилерії та кулеметів, а також важливість
залізничних комунікацій.
Крім того, на першому етапі війни да-
валася взнаки шовіністична пропаганда:
німці беззастережно вірили у своє велике
призначення та непереможність.
австро-Угорщина. Австро-угорська ар-
мія являла собою зліпок із німецької, але
поступалася їй через «гримучу суміш» різ-
них національностей у її складі та через
посередні показники в попередніх війнах.
Згідно із стратегічними планами, Австро-Угорщина вважала своїми голо-
вними ворогами Росію, Сербію та Чорногорію. Основні військові сили в
майбутній війні передбачалось розгорнути проти Росії.
Франція. Французька армія була меншою від німецької лише на 20%,
проте людські ресурси Франції ледве перевищували половину німецьких.
Головна різниця, таким чином, полягала в резервах: у Німеччині їх було
багато, у Франції – майже нічого. Франція, як і більшість інших країн,
сподівалась на недовгу війну та вважала, що все вирішить швидкий на-
ступ військ, і ніяк не чекала статичної окопної війни.
Росія. Головною перевагою Росії були майже невичерпні людські ре-
сурси та високий бойовий дух російського солдата, але вище військове
керівництво було некомпетентним. Погані комунікації, географічна від-
даленість союзників, а також певна промислова відсталість від провід-
них країн робила Росію непристосованою до довгої війни.
Німецькі солдати-новобранці від-
правляються на фронт. На вагонах
поїздів вони написали оптимістичні
гасла: «На сніданок до Парижа», «До
зустрічі на Бульварі!». Німці розрахо-
вували на нетривалу війну. Вільгельм ІІ
обіцяв німецьким солдатам, що вони
повернуться додому з перемогою «ра-
ніше, ніж листя опаде з дерев»67
англія. Воєнна міць країни ще з
XVIII ст. значною мірою залежала від
військово-морських сил. Британська ар-
мія була нечисленною, але високопрофе-
сійною. Перед війною існували сумніви, чи
зуміє британське командування керувати
тривалою воєнною кампанією. Деякі пол-
ководці були надто старими.
На морі традиційну британську пере-
вагу похитнула Німеччина. У 1914 р. Ан-
глія володіла 29 потужними кораблями,
Німеччина – 18. Англійське військове ко-
мандування явно недооцінювало німець-
кі підводні човни, хоча країна була надто
вразлива для них через залежність від за-
морських поставок продовольчих товарів
та сировини для своєї промисловості.
2. ВОЄННІ ДІЇ В ЄВРОПІ У 1914 р.
Перша світова війна велась на десятках фронтів у різних куточках Зем-
ної кулі. Головними фронтами були Західний, де німецькі війська вели
бойові дії проти англійських, французьких та бельгійських військ, і Схід-
ний, де війська Росії протистояли об’єднаним силам австро-угорської та
німецької армій. Людські, сировинні та продовольчі ресурси країн Антан-
ти значно переважали ресурси Центрального блоку, тому шанси Німеччи-
ни та Австро-Угорщини на перемогу у війні на два фронти були малими.
Протиборчі коаліції у Першій світовій війні
Антанта Країни Центрального
блоку
Нейтральні держави,
на територіях яких
велись бойові дії
Англія, Франція,
Росія, США,
Японія, Італія,
Румунія
Німеччина,
Австро-Угорщина,
Туреччина, Болгарія
Люксембург, Бельгія,
Іран
План «блискавичної війни». Генеральний план ведення війни Німеч-
чиною був розроблений колишнім начальником німецького Генерального
штабу А. фон Шліффеном і отримав назву «план блискавичної війни».
За цим планом після оголошення війни Росії та Франції Німеччина по-
винна була розгромити їх по черзі. Спочатку планувалось завдати пораз-
ки Франції нанесенням удару через Бельгію по Парижу, прорвавши обо-
рону французьких військ на найменш захищених ділянках французько-
бельгійського кордону з метою оточення і знищення французької армії.
Потім планувалось сконцентрувати всі сили проти Росії.
Британський лев (у формі
військово-морських сил)
і російський ведмідь (карикатура)68
наступ німецької армії. На початку серпня німецькі війська підійшли
до бельгійської фортеці Льєж і після кровопролитних боїв захопили всі її
форти. 21 серпня німецькі війська вступили у столицю Бельгії – Брюссель.
Війська Німеччини вийшли на франко-бельгійський кордон і в «при-
кордонній битві» завдали поразки французам, примусивши їх відступити вглиб своєї території, що створювало загрозу Парижу. 3 вересня уряд Франції був евакуйований зі столиці до міста Бордо. Здавалось, що повторюється сумний сценарій франко-німецької війни 1870–1871 рр., фіналом якої була безславна поразка французів. наступ російських військ у Східній Пруссії, Східній Галичині та на Буковині. Німецьке командування переоцінило свої успіхи і, вважаючи стратегічний задум на Заході виконаним, перекинуло два армійських корпуси на Схід. Крім того, на наполегливі прохання Франції, у середині серпня Росія, яка ще не встигла завершити мобілізацію, кинула в бій свої війська. 17 серпня росіяни прорвали німецьку оборону в Східній Прусії та продовжували свій наступ. Однак його непідготовленість, а також перекидання німцями з Франції до Східної Пруссії кавалерійської дивізії та двох армійських корпусів призвели до поразки росіян. 1-а російська армія П. Ренненкампфа припинила наступ. Німецькі війська, скориставшись розривом між російськими арміями, оточили 2-у армію А. Самсонова у Мазурських болотах та розгромили її. Російські війська втратили 20 тис. чоловік убитими, 92 тис.полоненими, всю артилерію. Генерал А. Самсонов наклав на себе руки. З величезними втратами російські війська відійшли на територію Росії. Проте, незважаючи на поразку росіян, «блискавична атака» німецьких військ на Париж була зірвана. Значно успішнішими були воєнні дії Росії проти Австро-Угорщини в Галичині та на Буковині. Наступ російської армії під командуванням генерала О. Брусилова відкинув австроугорські частини до Карпат. На кінець 1914 р. на Східному фронті запанувало затишшя. Воюючі сторони перейшли до тривалої позиційної, «окопної» війни.
