Цивільним законодавством регулюються особисті майнові та не майнові відносини засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні та рівності і самостійності їх учасників.
Предметом цивільного права є:
1) майнові відносини, пов'язані з використанням товарно-грошової форми;
2) відносини, що виникають у сфері інтелектуальної діяльності, і які базуються на інституті авторського права чи права промислової власності. Ці відносини пов'язані зі створенням, використанням та охороною результатів інтелектуальної діяльності (творів науки, літератури, мистецтва, товарних зразків, фірмових найменувань, винаходів, тощо).
3)особисті немайнові відносини, що пов'язані із захистом честі і гідності, ділової репутації фізичних і юридичних осіб; охороною інтересів фізичної особи, зображеної в творах образотворчого мистецтва; правом фізичної особи на життя, здоров'я, особисту свободу, на недоторканість житла, свободу світогляду і віросповідання і т. ін.
Цивільні правовідносини регулюються диспозитивним методом:
- юридична рівність сторін,
- вільне волевиявлення,
- майнова самостійність сторін.
Засади цивільного законодавства:
- неприпустимість свавільного втручання в сферу особистого життя людини;
- неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, передбачених законом;
- свобода договору;
- свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом;
- судовий захист.
42.
Акти цивільного законодавства визначені у ст.4 ЦК.
Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу.
Цивільні відносини можуть регулюватись актами Президента України у випадках, встановлених Конституцією України. Якщо акти Президента, видані у випадках, встановлених Конституцією України, та постанови Кабінету Міністрів у галузі цивільного права у кожному разі є актами цивільного законодавства, то інші органи державної влади можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини, лише у випадках і в межах, встановлених законом. Тобто, вимогою до актів Президента та Кабінету Міністрів у галузі цивільного права є відповідність цих актів Конституції, ЦК або іншому закону у той час, як вимогами до актів інших органів влади України є, по-перше, наявність у законі вказівки про те, що вони можуть видавати нормативно-правові акти, які регулюють цивільні відносини, а по-друге, відповідність цих актів положенням ЦК та інших законів.
Актами цивільного законодавства є також постанови Кабінету Міністрів України. Якщо постанова Кабінету Міністрів України суперечить положенням цього Кодексу або іншому закону, застосовуються відповідні положення цього Кодексу або іншого закону. Інші органи державної влади України, органи влади Автономної Республіки Крим можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини, лише у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом.
43.
Суб'єктом цивільного правовідношення є будь-яка особа, поведінка якої регулюється нормами цивільного права. Учасники цивільних правовідносин поділяються на такі категорії:
а) фізичні особи (громадяни України, іноземці, особи без громадянства);
б) юридичні особи (підприємства, установи, організації);
в) держава Україна;
г) Автономна Республіка Крим;
д) територіальні громади;
є) іноземні держави;
ж) інші суб'єкти публічного права (ст. 2 ЦК).
Можливість особи стати учасником цивільного правовідношення називається правосуб'єктністю. Складовими правосуб'єктності є правоздатність та дієздатність. Якщо під правоздатністю розуміють здатність особи набувати цивільні права та обов'язки, то під дієздатністю — здатність особи своїми діями набувати для себе права та обов'язки.
Під об'єктом цивільного правовідношення розуміють все те, з приводу чого виникають відповідні правовідносини. Безоб'єктних цивільних відносин не існує. Об'єктами цивільних правовідносин можуть виступати:
а) речі;
б) дії (в тому числі послуги);
в) результати інтелектуальної творчості;
г) особисті немайнові блага;
д) інформація тощо.
