Законність — це такий правовий режим у державі, за якого діяльність усіх державних органів, юридичних і фізичних осіб здійснюється відповідно до вимог закону. Законність є невід'ємним елементом демократії.
Основними умовами законності є:
— наявність системи законодавства, що відображає волю та інтереси більшості населення і спрямоване на забезпечення прав людини;
— високий рівень правової культури населення, тобто повага до права і прагнення суб'єктів правовідносин діяти у встановлених правом межах;
— наявність гарантій, за допомогою яких у суспільстві підтримується, а в разі потреби — відновлюється законність.
Гарантії законності — це система засобів і умов, за допомогою яких держава забезпечує здійснення вимог законності. Розрізняють загальні та спеціальні гарантії законності.
1.Загальні гарантії — це економічні, політичні, ідеологічні, соціальні, моральні та інші засоби та умови, в яких функціонує правова система та підтримується правопорядок.
Правопорядок — це така реалізація правових норм, при якій діяльність суб'єктів права є правомірною. Загальні гарантії законності забезпечуються політичною та економічною системами суспільства.
2. Спеціальні гарантії — це спеціально—юридичні засоби і умови, які реально забезпечують вимоги законності. До спеціальних гарантій законності належать:
− ефективна робота правотворчих та правозастосовчих органів;
- попередження, виявлення та припинення правопорушень;
‒ невідворотність юридичної відповідальності тощо.
- Предмет та метод конституційного права.
Предметом конституційного права України є суспільні відносини, які виникають у процесі здійснення влади народом, устрій держави та суспільства, становище людини в державі та суспільстві. У більш конкретному розумінні предмет конституційного права включає такі групи суспільних відносин:
— відносини, які складають основоположні засади народовладдя, народний суверенітет;
— відносини, які розкривають форму правління, форму державного устрою держави, особливості державного режиму, порядок використання державних символів;
В конституційному праві переважає метод імперативного регулювання, при якому відносини між суб'єктами права ґрунтуються на засадах субординації, тобто підпорядкування одного суб'єкта іншому. З огляду на це поведінка суб'єктів конституційного права строго регламентується, а їх права і обов'язки чітко визначені.
Диспозитивний метод застосовується у конституційному праві значно рідше.
