Форма держави включає 3 елементи:
1)форма державного правління;
2)форма державного устрою;
3)форма державного режиму.
Форма правління – організація вищих органів держ. влади, порядок їх утворення, компетенція, розподіл компетенцій між ними.
2 форми правління:
-монархія;
-республіка.
Форма устрою – визначає адміністративно-територіальний поділ держави, взаємодію між центральною владою в цілому і її складовими елементами. –унітарні; -федеративні; -конфедеративні.
Форма режиму – сукупність методів, способів і засобів здійснення державної влади. – з демократичним і недемократичним(авторитаризм, тоталітаризм) режимом.
- Поняття та види форм правління.
Форма правління – організація вищих органів державної влади, порядок їх утворення, компетенція, розподіл компетенцій між ними.
Є 2 види форм правління:
Монархія – форма правління за якою вища державна влада здійснюється одноособово і переходить як правило за спадковістю. Монархії бувають абсолютні і обмежені (конституційні).
Республіка – вища державна влада здійснюється колегіальними та одноособовими органами, які обираються на визначений законом срок. Республіки бувають 3-ох видів: парламентська, президентська,змішана.
- Поняття та види форм державного устрою.
Форма державного устрою – це поняття, яке визначає адміністративно-територіальний поділ держави, взаємодію між центральною владою і її складовими елементами.
Унітарна держава - єдина держава, що не має всередині відокремлених державних утворень, які користуються певною самостійністю. Ознаки:
1. єдина системи державних органів;
2. єдине законодавство;
3. єдиної території;
4. єдина судова влада.
Федерація - це союзна держава, територіальні частини якої володіють деякими ознаками суверенітету, що здійснюються зі збереженням цілісності держави. Ознаки:
1. Поділяється на складові частини, які мають деякі атрибути суверенітету: символіку, вищі державні органи, конституцію тощо. Проте влада повністю залишається за єдиною федеративною державою, котра цілковито володіє суверенітетом;
2. Територія федерації складається з території її суб’єктів.
3. Існування двох рівнів законодавства: на рівні федерації та на рівні суб’єктів без безумовного пріоритету норм федерального законодавства;
4. Суб’єкти федерації позбавлені права виходу зі складу федеративної держави, хоча такі спроби трапляються час від часу.
Конфедерація - добровільне об'єднання самостійних держав для досягнення конкретної мети.Ознаки:
1.Вона створюється на підставі договору між її суб’єктами;
2. Суверенітет належить суб’єктам, які входять до її складу і зберігають право вільного виходу з неї;
3. Конфедерація розглядає вузьке коло питань. Це нестійка форма об'єднання, яка з часом або розпадається, або перетворюється на федерацію.
- Поняття та види форм державного режиму.
Державний режим — це сукупність методів, засобів і способів здійснення державної влади. У залежності від ступеня демократичності тієї чи іншої держави розрізняють демократичні, авторитарні та тоталітарні режими, межі між якими є досить нечіткими і відносними.
Сучасні демократичні режими характеризуються сукупністю таких основних ознак:
— народ виступає єдиним джерелом влади;
— народ здійснює владу як безпосередньо (шляхом виборів і референдумів), так і через виборні органи (місцеве самоврядування, парламент, президент і т. д.);
— поділ влади на законодавчу, виконавчу і судову, реальна незалежність судової влади від інших гілок влади, особливо від виконавчої;
— рівноправність людей, наявність реальних механізмів захисту прав людини.
Авторитарні режими характеризуються такими ознаками:
— недостатній контроль з боку населення за формуванням та діяльністю органів влади;
— обмеженість реальних прав людини та можливості їх захисту;
Тоталітарним режимам властиві такі риси:
— тотальний (повний) контроль з боку держави за всіма проявами і сферами життя суспільства;
— відсутність механізмів захисту прав і свобод, безправ'я людини;
— реальна влада зосереджується в руках однієї особи чи групи осіб;
Державний режим є основною складовою частиною політичного режиму, який включає в себе не лише методи здійснення державної влади, але і способи діяльності інших учасників політичної системи суспільства: політичних партій, громадських організацій тощо.
