О. П. Щапов і його концепція історії Росії.

Щапов Опанас Прокопович (1831-1876) – засновник земсько-обласної теорії. Народився в Іркутській губернії. Його батько – потомок засланців-поселенців.

Періоди діяльності Щапова:

1852-60-і рр..;

1861-63 рр. – перебував у Петербурзі;

1863-1876 рр. – заслання.

Його відносили до представників народницької історіографії. Закінчив духовне училище і Казанську духовну академію і став викладачем.

    Магістерська робота: «Русской раскол старообрядчества». Торкався проблем суспільного і державного ладу Росії і вбачав, що розкол носив демократичний характер. Після захисту став викладачем у Казані. Але пробув там недовго. У 1861 р. переїхав у Петербург.

   У свох працях говорив, що творцем історії є народ. Він запропонував поділ історії Росії на 2 періоди.

   Суть земсько-обласної теорії:

Перший період назвав земсько-обласний (з найдавніших часів до початку 17 ст.);

Державно-союзний або союзно-обласний (після Смути).

У своїх працях, присвячених общині, проводив таку думку:

Держава Росії – результат дії народних мас: в процесі історичного розвитку населення Русі, а потім Росії, здійснював колонізацію по руслах річок і створив там обласні общини;

Специфіка географічних умов призвела до того, що кожна область мала свою специфіку;

Обласні общини були територіальними одиницями з власним самоуправлінням і аж до 17 ст. – слабо зв’язувалися між собою;

В результаті польсько-шведської інтервенції, яка загрожувала російському народу втратою незалежності, російські народи об’єдналися і створили соєзно-обласну або державно-обласний період.

Він твердив:

принцип народовладдя має бути в основі всієї суспільної організації народу;

реалізація цього принципу повністю відбивається через общину;

община у майбутньому приведе до справедливого суспільства.

Ідеалізував общину вважав, що зовнішній вплив не міг порушити національних принципів росіян.

   1863 р. – «Земство и раскол». За цю працю він був заарештований і засланий в Ірктськ.