Історичні та етнографічні дослідження, розкриваючи генетичні засади та особливості національної специфіки народних українських свят та обрядів, і їх впливи на формування свідомості народу, висвітлюють лише окремі напрямки календарно-обрядовой культурі, що й зумовило актуальність проблеми. Громадський характер традиційної обрядовості зумовлювався перебігом с/г робіт. Завдання календарної обрядовості відповідали корінним прагненням хлібороба: забезпечити добробут і щастя родини, щасливий шлюб для молоді, високий урожай та плодючість худоби,відвести всіляке зло, передбачити майбутнє і вплинути на нього. Довгі століття через свята і обряди старші покоління передавали молодим свою любов до праці, волелюбність , гостинність, життєрадісність. Звичаї задовольняли духовні й естетичні потреби народу, в них проявлялися його почуття.
Календарні обряди належать до найдавнішого виду традиційної народної творчості. За довгі існування в умовах різних соціально-політичних формацій, вони перетворились в складний фольклорний комплекс , де раціональний досвід і позитивні знання з’єднувалися з релігійно-магічними віруваннями, а гуманні, високо естетичні традиції перепліталися з містикою, архаїчними уявленнями і звичаями.
