Радіопротектори – речовини, які здатні за профілактичного використання попереджувати або послаблювати ступень радіаційно-індукованих уражень. До радіопротекторів належать: стимулятори радіорезистентності; блокатори надходження радіоізотопів у тканини і органи. Речовини, які є радіопротекторами за профілактики мають захисну дію, що проявляється у збереженні життя опроміненого організму або послаблюють ступінь тяжкості променевого ураження. Їхня дія проявляється в перші хв. або год після введення за відносно коротко часового та гострого опромінення. Ступінь протирадіаційного захисту радіопротекторів х-ся фактором зменшення дози(ФЗД), який відображає кратність зниження ступеня ураження. За призначенням ці речовини поділяють на: міелопротектори, ентеропротектори(кишковошлунковий тракт), церебропротектори(ЦНС). Дія міелопр. спрямована на захист кровотворних органів (1-10Гр). Механізм їхньої дії, залежно від структури, зумовлений здатністю пригнічувати нуклеопротеїнний обмін і процеси мітотичного поділу, а також стан гіпоксії. Найчисленнішу групу мієлопротекторних механізмів на клітинному рівні становлять сірковмісні сполуки (цистамін, ФЗД становить 1,5). В організмі вони повільно розщеплюються, коли переходять в активну форму. Одним із важливих радіопротекторів є глутатіон – міститься у клітинах крові і забезпечує радіостійкість організмів, протипроменева дія 3-4 годин. ФЗД становить 1,3-1,4.