пользователей: 21252
предметов: 10461
вопросов: 177855
Конспект-online
зарегистрируйся или войди через vk.com чтобы оставить конспект.
РЕГИСТРАЦИЯ ЭКСКУРСИЯ

2016:
» история
всякое 2:
» 200-300
» 300-400
» 100-200
» 0-100
» 400-500
всякое:
» 0-100
» 100-200
» 200-300
» 300-400
» 400-500
» 500-600
лингвистика:
» русский
ФИЛОСОФИЯ:
» Философия
БИОЛОГИЯ:
» патофизиология
» биология беларус.

ПОРІВНЯЙТЕ...

16.  Порівняйте аналіз документів з іншими методами збору соціологічної інформації. Які його переваги і недоліки. В яких ситуаціях необхідно віддавати перевагу цьому методу збору соціологічної інформації?  Метод анализа документов представляет собой систематическое изучение документов, направленное на получение информации, значимой для целей исследования. Документом в конкретном социологическом исследовании называют специально созданный автором(коммуникатором) материальный или виртуальный (компьютерные файлы)предмет, предназначенный для фиксации, передачи и хранения информации. Именно анализ данных служит основой для формирования гипотез, которые затем проверяются методами опроса, наблюдения. Анализ документов дает исследователю возможность увидеть многие важные стороны социальной жизни, помогает установить нормы и ценности, свойственные определенному обществу в определенный исторический период, получить сведения, необходимые для описания тех или иных социальных структур, проследить динамику взаимодействия между различными социальными группами и отдельными людьми и т. д. Плюсы Анализ документов используется чрезвычайно часто в силу некоторых особенностей нашегообщества. Дело в том, что большая часть социологических исследований проводится в обществах, где письменность и документы, составленные на её основе, широко распространены. Изучение  документов  дает  исследователю  возможность  увидеть многие  важные  стороны  социальной  жизни    Минусы Информация, данная в документах, не всегда является достоверной. Достоверность информации в первую очередь зависит от источника доступного документа. Разные источники обладают своего рода заведомой степенью достоверности сообщаемых в нем сведений. Во всех случаях первичные данные надежнее вторичных. Чем отличаеться: В общем, анализ документов, как метод сбора соц. информации, отличается от других методов, тем что не имеет никакого контакта с объектом исследования. То есть, к примеру, используя социальное наблюдение, мы вступаем в  общество с объектом исследования, как то с ним контактируем, а в «анализе документов» мы, имея большое кол-во данных, выбираем нужное нам.  Анализ  документов  отличается  от   других   методов   социологических исследований тем, что оперирует уже готовой информацией;  во  всех  же  иных методах эту  информацию  социологу  приходится  добывать  специально.  Кроме того, объект исследования в этом  методе  опосредован,  замещен  документом. Этот способ будет использоваться в любом случае если нет доступа к объекту исследования.   17.Порівняйте афективну та традиційну дію за М. Вебером. Наведіть приклади таких дій. Традиційні дії ґрунтуються на тривалій звичці людей. Більшу частину їхньої повсякденної поведінки можна віднести до цього типу. В той же час у ряді випадків традиційна дія може наближатися або трансформуватися в афективну дію. Афективна дія обумовлена афектами або емоційним станом індивіда. Часто ця дія виходить за межі того, що осмислено орієнтоване. В цілому традиційні й афективні дії нерідко межують, з одного боку, з поведінкою суто реактивною, несвідомою, а з іншого — з раціональною поведінкою, в рамках якої люди або вірять у самодостатню цінність незалежно від наслідків дії (ціннісно-раціональна дія), або осмислено добирають відповідні засоби для реалізації поставленої мети, враховуючи можливі наслідки (цілераціональна дія). Дія, вчинене в стані афекту і спрямоване на іншого або інших, буде афектною (гнів, радість, пристрасть, наснагу, страх і т. п.). Приклад традиційного дії, такий ритуал вітання, як рукостискання, є дією через традицію.     18.Порівняйте базисну та ідеальну особистість. Вкажіть її характерні особливості на сучасному етапі розвитку українського суспільства. Відповідь обґрунтуйте. Базова особистість - сукупність типових особистісних рис, характерних для людей, що виросли в одній культурі, що пройшли ті самі процеси соціалізації. Під особистістю ми розуміємо певну ієрархію смислів, суб’єкта вольової (рефлексивної) дії і спонтанність психіки. Властивий для певної ментальності образ Я індивіда (який надалі ми будемо називати базовою особистістю) якраз і являє собою типову (чи характерну) для цього етносу ієрархію смислів, засвоївши, привласнивши і модифікувавши у відповідності до умов життя яку, індивід стає особистістю як певною ієрархією смислів, яка об’єднує в собі загальноетнічне, особливе для мікрогрупи та індивідуальне, властиве лише цьому індивідові. Властива даному етносові типова ієрархія смислів якраз і є базовою особистістю цього етносу, яка передається через покоління та епохи. Суб’єктом вольової дії індивід стає з певного ступеня розвитку рефлексивної духовності, коли він уже є здатним породжувати дії та вчинки по власному рефлексивному міркуванню і брати на себе персональну відповідальність за зроблений вибір. Спонтанною особистість стає тоді, коли виходить за межі регламентів у переживання цілосності світу і себе як невід’ємної його частинки; стає над парадигмою рефлексивно-концептуально-понятійної картини світу і природно вплітає свої діяльності в плин світової спонтанності. Ідеальна особистість є орієнтиром для самовдосконалення особистості, завдяки йому людина оцінює поведінку інших людей. Прагнучи самовдосконалюватись, особистість не може обійтися без морального ідеалу, який допомагає їй орієнтуватись у світі моральних цінностей, обирати оптимальну лінію поведінки, життєву позицію. Ідеал підносить людину, сприяє зміцненню її духовно-емоційних сил, необхідних для самореалізації. Особливо ефективно він виконує функцію взірця, втілюючись у життєдіяльності історичних осіб (Сократ, Григорій Сковорода, Махатма Ганді, мати Тереза), або постаючи як художній образ. При цьому домінує ідеалізований погляд на історичних осіб, який здебільшого унеможливлює реалістичне бачення їх характерів і дій. Художні образи як втілення морального ідеалу мають певні переваги перед їх прототипами, оскільки концентрують численні моральні чесноти в одній постаті. Правда, принцип художньої правди змушує митця наділяти позитивних героїв деякими негативними рисами, що віддаляє їх від морального ідеалу, але робить психологічно достовірними, правдоподібними. Отже, моральний ідеал є нескінченним процесом пошуку досконалості, його не можна ототожнювати з жодною історичною особою, з жодним художнім героєм.   19.Порівняйте види соціологічного дослідження за глибиною аналізу. В яких випадках вони використовуються?  Соціологічне дослідження — система логічних і послідовних методологічних, методичних та організаційно-технічних процедур для отримання наукових знань про соціальне явище, процес. Соціологічне дослідження являє собою систему теоретичних і емпіричних процедур. За глибиною аналізу 1 Пошукові дослідження — за своїми параметрами є найпростішими, вирішують прості за змістом завдання. Застосовують їх тоді, коли проблема, об'єкт або предмет дослідження належить до маловивчених або взагалі не вивчених. Охоплюють невеликі сукупності, мають спрощені програму та інструментарій. Найчастіше використовують як попередній етап більш глибокого масштабного дослідження, орієнтуючи їх на збирання інформації щодо об'єкта та предмета дослідження, уточнення гіпотез тощо. 2 Описові дослідження — покликані створити відносно цілісну уяву про досліджувані явища, процеси. Проводять відповідно до повної програми, застосовуючи чіткий, детально опрацьований інструментарій, здебільшого тоді, коли об'єктом аналізу є відносно велика спільнота людей, з певними соціальними, професійними і демографічними характеристиками. За структурою, набором процедур є значно складнішими від пошукових досліджень. 3 Аналітичні дослідження — полягають не тільки в описуванні соціальних явищ та їх компонентів, а й у встановленні причин їх виникнення, механізмів функціонування, виокремленні факторів, що забезпечують їх. Підготовка аналітичного соціологічного дослідження потребує значних зусиль, професійної майстерності дослідника — аналітичних здібностей, вміння інтерпретувати та аналізувати складну соціологічну інформацію, робити виважені висновки       20.Порывняйте види соц.достлідження за статикою та динамікою  По цели исследования - изучается статика или динамика явления - выделяют еще два вида социологического исследования: точечное и повторное. Точечное исследование (еще его называют разовым) дает информацию о состоянии или количественных характеристиках социального явления на момент изучения. Правда, моментальная фотография события не дает ответа на вопрос о тенденциях его изменения во времени. Примером точечного исследования служит монографическое исследование. Монографическое исследование в узком смысле - обследование одного или нескольких объектов в рамках хорошо разработанной теории. Оно преследует целью не получение нового знания, а постановку точного социального диагноза, например, определение организационной структуры конкретного предприятия. Монографическое исследование в широком смысле - любое исследование одного или нескольких объектов как с познавательной, так и с практической целью. Объект исследования отбирается типологически на основе имеющейся информации. Предполагается, что он характерен для всего класса явлений. Повторные исследования - это совокупность нескольких исследований, проведенных по единой программе и инструментарию последовательно через определенные промежутки времени и призванные получить результаты, характеризующие динамику изменения объекта. Они представляют собой средство сравнительного анализа. К ним относят: . лонгитюдное исследование - длительное изучение одной совокупности лиц; . когортнoe исследование - изучение лиц одного возраста (поколение) на протяжении длительного времени. Цель – анализ изменений в образе жизни, ориентация людей одного поколения. Объекты исследования меняются, но люди сохраняются; . трендовое исследование - исследование, проводящееся на одной и той же генеральной совокупности с интервалом во времени и с соблюдением относительно одинаковой методики. Цель - установление тенденций (трендов) социальных изменений. Пример - переписи населения; . панельное исследование - исследование, проводящееся по единой программе, на одной и той же выборке и по единой методике через определенный интервал времени. Цель - анализ динамики событий. Люди могут меняться, но объекты исследования (цех, предприятие) сохраняются.     21.Порівняйте види спостереження у залежності від місця проведення і способу організації. В яких ситуаціях необхідно віддавати перевагу цьому методу збору соціологічної інформації?         22.Порівняйте гендерну та сексуальну концепції виникнення суспільства. Яка, на Ваш погляд, є найбільш реалістичною? Обґрунтуйте відповідь.   Сексуальна. Базується на такій особливості людини — поза сезонний характер розмноження і задоволення від сексуальних зносин. Це могло призводити до спонтанного, неконтрольованого спалаху народжуваності, який вибивав життя групи із ритму, ослаблював її, створюючи навантаження непосильні для цієї групи. Встановлення контролю за народжуваністю привело до появи сім'ї і норм, які регулювали сексуальні, а поряд з тим і всілякі інші стосунки членів спільноти. Регламент відтворення привів до планування господарського життя, а результатом цього стала поява соціальної організації. Гендерна. Базується на аналізі розподілу соціальних ролей між статями. Жінка виношує і виховує потомство, тому вона, "згідно з природою", має більшу значимість і розпорядчу волю (вона навчає, передає традиції). Чоловік — індивідуально незначний, замінний і функціонально відіграє роль "сервера" для обслуговування процесу відтворення: забезпечує житло, харчування, одяг тощо. Невдоволені своєю допоміжною роллю, чоловіки створюють противагу жіночій монополії на відтворення — чоловічу монополію на встановлення порядку. В цьому сенсі політика — породження андрогенної цивілізації. Соціальне відтворення гендерної свідомості на рівні індивідів підтримує засновану за ознакою статі соціальну структуру. Втілюючи в своїх діях очікування, які пов'язані з їх гендерним статусом, індивіди конституюють гендерні відмінності і одночасно обумовлені ними системи панування і володарювання. В багатьох суспільствах жінок і чоловіків не тільки сприймають, але і оцінюють по-різному, обгрунтовуючи це гендерними особливостями і різницею в їх здібностях, відмінностями у розподілі влади між ними. Гендер конструюється через певну систему соціалізації, розподілу праці і існуючі в суспільстві культурні норми, ролі і стереотипи. Вони в певній мірі визначають психологічні якості, здібності, види діяльності, професії людей в залежності від їх біологічної статі. При цьому гендерні ролі і норми не мають універсального змісту і значно розрізняються в різних суспільствах. В цьому розумінні бути чоловіком або жінкою означає зовсім не володіння певн   23.Порівняйте гіпотези виникнення суспільства. Які, на Ваш погляд, є найбільш реалістичною? Обґрунтуйте відповідь.  Божественна теорія походження людства або Креаціонізм (Теорія Розумного Створення або Розумного Замислу). Ця група теорій містить дуже багато інтерпретацій, зупинимося лише на самих основних. Прихильники Ортодоксального Креаціонізму вважають, що описання творення людини повністю відповідає тексту Святих Писань – Біблії, Корану, Танаху та інших. Теорія Розумного Замислу говорить, що людину та світ створив Бог, але Святі Писання не є підручниками з історії, і тому творення людини описане там потрібно сприймати алегорично. Цікаво, що ще Отці Церкви IV – VIII ст. не відносились до подій описаних в книзі Буття буквально, так само пояснювали Тору рабини та мусульманські богослови Коран. Божественна теорія походження не є науковою, вона більше належить до царини богослов’я та філософії.  Теорія Позаземного втручання. Якщо сьогодні теорію Походження людини від тотему розглядають як зародки наукового пізнання, Божественну як ненаукову і яку практично не можна довести, то Теорію Позаземного втручання однозначна відносяться до пара наукових концепцій. За теорією Позаземного Втручання: людство – це або нащадки інопланетян, що прилетіли дуже давно на Землю, або люди це продукт інопланетної генної інженерії та ін. Суть дуже проста – людина стала людиною лише за допомогою Позаземного втручання. Теорія Еволюції. На сьогодні – це єдино обґрунтована наукова теорія. Як уже зазначалося вперше її обґрунтував англійський вчений Чарльз Дарвін (1809-1882) у своїй роботі «Походження видів». Чарльз Дарвін на основі багаторічних досліджень  та наукового досвіду в геології, біології та інших науках який був накопичений на середину XIX ст., дійшов висновку,  що людина є далеким нащадком людиноподібних мавп, які в процесів еволюції розвинулися у сучасну людину, рушійними силам цього процесу є природній відбір та невизначену мінливість. Існування еволюції було прийнято науковою спільнотою, ще за життя Ч. Дарвіна, а повністю його теорія  в допрацьованих формах була прийнятою у 30-х роках XX ст. Ідеї та концепції Дарвіна лягли в основу сучасної біології, саме на його працях тримається сьогоднішнє пояснення виникнення не тільки людства, але і взагалі життя на Землі. Суттєвим недоліком Теорії еволюції є її догматичність в сучасній науці, тобто перетворення її на релігійне вчення.   24.Порівняйте інструментальну та семантичну концепції виникнення суспільства. Яка, на Ваш погляд, є найбільш реалістичною? Обґрунтуйте відповідь.  Інструментальна. Використовуючи знаряддя праці, люди навчалися працювати, підвищувався їх добробут. Це привело до функціонального поділу общини, закріплення розподілу праці, до появи майнових відмінностей. Відтак — взаємини людей набувають певної структури, виникає і починає розвиватися соціальна організація. Семантична. Будується на визнанні слабкості людини як біологічної істоти. Через це закон виживання спонукує людей до об'єднання зусиль, створення "колективного організму", здатного вирішувати найскладніші завдання. Групова взаємодія пов'язана з координацією зусиль, диференціацією функцій. Це можливо тільки із розвитком спілкування, мови. Формується впорядкований світ комунікацій, система впорядкованих колективних взаємодій.   25.Порівняйте інформаційну та аграрну фази розвитку суспільств. Наведіть приклади таких суспільств. На якій фазі знаходить, на Ваш погляд, українське суспільство. Відповідь обґрунтуйте.  Аграрне суспільство — це етап суспільно-економічного розвитку, під час якого матеріальні блага створюються головним чином в сільському господарстві. Ознаки аграрного суспільства: •  відносно слабка соціальна диференціація; •  перевага сільського населення; •  основне виробництво — сільське господарство; •  незначний розвиток промислових галузей. Характерною ознакою довготривалої динаміки аграрних суспільств є політико-демографічні цикли. Аграрне суспільство трансформується в індустріальне внаслідок промислової революції. Результатом трансформації індустріального суспільства є виникнен-ня постіндустріального або інформаційного суспільства. Інформаційне суспільство — нова історична фаза розвитку цивіліза-ції, в якій продуктами виробництва стають інформація та знання. Ознаки інформаційного суспільства: •  збільшення ролі інформації та знань у житті суспільства; •  зростання частки інформаційних комунікацій, продуктів та послуг у валовому національному продукті; •  створення глобального економічного простору, що забезпечує ефек-тивну інформаційну взаємодію людей, їх доступ до світових інфор-маційних ресурсів та задоволення потреб в інформаційних продук-тах та послугах. Тобто головним критерієм інформаційного суспільства є визначаль-на роль інформаційних технологій в усіх сферах життєдіяльності сус-пільства. Концепція і термінологія «інформаційного суспільства» набули значного поширення в Україні услід за їх поширенням у світі з тими ж, характерними для світу, протиріччями та неясностями у їх застосуванні. Термін «інформаційне суспільство» у більшості випадків використовується як яскравий синонім терміну «інформаційно-комунікаційні технології», а концепція «інформаційного суспільства», і до сьогодні, не отримала глибокого осмислення і адаптації під українські реалії внаслідок занепаду української науки.   31.Порівняйте описову та інформаційну функції соціології як науки. Наведіть приклади реалізації цих функцій.  Описова функція соціології передбачає систематизацію, опис, нагромадження одержаного дослідницького матеріалу у вигляді аналітичних розвідок, різного роду наукових звітів, статей, книг. У них відтворюється реальна картина соціального об´єкта, що вивчається. При виконанні цієї роботи вимагається висока моральна чистота і добропорядність ученого, бо на основі таких матеріалів робляться практичні висновки і ухвалюються управлінські рішення. Ці матеріали є джерелом виміру, відліку, порівняння для майбутніх поколінь. Інформаційна функція — це збирання, систематизація та нагромадження соціологічної інформації, яку одержують у результаті проведення досліджень. Соціологічна інформація — найоперативніший вид соціальної інформації. У великих соціологічних центрах вона концентрується в пам´яті ЕОМ. її використовують соціологи, керівники державних та інших установ для управління суспільством, соціальними процесами і явищами, соціальною діяльністю людей.   32.Порівняйте основні критерії стратифікації в українському суспільстві та розвинених країнах.  Відповідь обґрунтуйте.  Після тривалого періоду існування “нової єдності – радянського народу”, де всі розбіжності (принаймні зовні) зводились до мінімуму, українські науковці розпочали дослідження структури суспільства, визначати та вимірювати нові страти. На перший план спочатку вийшли проблеми бідності та бідних в Україні, потому черга дійшла і до інших верств, передусім до визначення ролі і вимірювання масштабів поширеності середнього класу в сучасній Україні, оцінки перспектив розвитку соціальної стратифікації суспільства. Соціальну структуру та характерні ознаки суспільної поведінки визначає передусім економічна система суспільства. Отже, перехід до соціально орієнтованої економічної системи має супроводжуватися адекватними змінами соціальної структури суспільства, формуванням нових страт у відповідності до нових майнових та суспільних відносин. Соціальна поляризація може перекреслити розвиток демократичних засад державного устрою, намагання побудувати соціально орієнтовану економіку, становлення України як стабільної міцної держави, оскільки неминучими її наслідками є: 1) концентрація капіталів і влади у відносно нечисленних колах – відповідно результатами економічного зростання користується вельми обмежена частка населення, а економічний спад призводить до значного погіршення матеріального становища численних верств; 2) безконтрольність дій владних структур всіх рівнів – якщо влада представляє інтереси відповідних верств населення, то соціальна поляризація неминуче призводить до того, що як у законодавчій, так і у виконавчій владі домінують представники або олігархів, або бідних; перших задовольняє сприяння їх економічним апетитам, а других – популістська риторика; 3) поширення корупції – багатократне прискорення процесу первинного накопичення капіталу не могло здійснюватись іншим шляхом, крім розподілу колишньої державної власності під контролем чиновників; 4) масштабна бідність. Таким чином, основою соціальної стабільності в сучасному світі є потужний і численний середній клас – головна складова громадянського суспільства. Як основний платник податків середній клас формує державний та місцеві бюджети, визначає споживчу поведінку населення і внутрішній ринок країни, через накопичення та участь у різноманітних системах страхування забезпечує інвестиційний потенціал, завдяки домінуванню в громадських та політичних організаціях визначає поведінку електорату і значною мірою формує моральні стандарти суспільства, шляхом участі у виборчому процесі виконує функції носія демократії та політичних свобод. Таким чином, наявність сформованого середнього класу є ознакою демократичної держави з ринковою економікою і розвиненим громадянським суспільством. Важливо, що всі ці процеси (розвиток демократії, формування громадянського суспільства, розбудова ринкової економічної системи, становлення середнього класу) реалізуються майже синхронно, жоден не може істотно випереджати інші, хоча підґрунтям (у термінах математики – необхідною умовою) є економічна ситуація.     33.Порівняйте основні положення теорії народонаселення Т. Мальтуса з ідеями Г. Спенсера про соціальну еволюцію. Чи актуальні ці ідеї в сучасних умовах? Обґрунтуйте відповідь.  Мальтус розглядав проблему народонаселення безвідносно до якогось певного способу виробництва й суспільному розвитку взагалі. Стосовно до людського суспільства Мальтус стверджував, що народонаселення зростає в геометричній прогресії (тобто як 1, 2, 4, 8, 16, 32, 64, 128, 256), тоді як засоби існування, на його думку, зростають у арифметичній прогресії (тобто як 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 ...). Через два століття, стверджував він, народонаселення відносилося б до засобів існування як 256 до 9; через три - як 4096 до 13, а через дві тисячі років цей розрив був би безмежним і незліченним. Мальтус, розкрив призначення своєї теорії народонаселення - вона спрямована на те, щоб паралізувати класову боротьбу пролетаріату, «довести» безпідставність і безрезультатність його вимог, що пред'являються буржуазії. Недарма Мальтус особливо підкреслював, що поширення його ідей «між бідними» надасть «сприятливий» вплив на маси, зрозуміло, вигідне для панівних класів. Спенсер під соціальною еволюцією  розумів стадії розвитку суспільства від простого до складного, а також у більш спеціальному плані — загальний процес структурування. Спенсерівська стадійна модель розвитку передбачає зростання і диференціацію суспільства. Зростання зумовлене збільшенням населення і процесом складання менших "соціальних мас" у більші, поєднанням первісно не пов'язаних частин, тобто зростання рівнозначне інтеграції частин Еволюція — це зміна соціального організму від стану відносної невизначеності, незв'язності, гомогенності (однорідності) до стану відносної визначеності, взаємозв'язаності, гетерогенності. Еволюційна модель суспільного розвитку подається соціологом у вигляді процесу взаємонакладань зростання і диференціації, що його можна спостерігати за трьома осями: регулятивною, оперативною (або такою, що підтримує) та розподільчою. Зростання відбувається шляхом ускладнення структур, а диференціація — шляхом розділення регулятивних, оперативних і розподільчих структур та внутрішньою диференціацією їх. Еволюціонування зумовлене спочатку нестабільністю однорідної маси. Зовнішні сили штовхають елементи цієї маси в різні напрями. Інтеграція можлива лише з переходом на вищий ступінь розвитку. Стійкість більш гетерогенної і структурованої спільноти щодо зовнішніх руйнівних сил, за Спенсером, — головний фактор соціальної еволюції. Він показує, як у результаті поєднання менших людських агрегацій у більші (звичайно шляхом завоювань, підкорення більш слабких, укладання політичних угод) можна простежити рівні соціального розвитку   34.Порівняйте основні положення теорії соціального конфлікту Р. Дарендорфа з ідеєю К. Маркса про соціальну революцію. Чи є ці теорії актуальними в наш час? Обґрунтуйте відповідь. Р. Дарендорф відзначає, що в будь-якій організації можна виділити два основні типи ролей - правлячих і керівників. Правлячі - зацікавлені в збереженні свого статусу, а керівники - в перерозподілі влади або авторитету. За певних умов усвідомлення цієї протилежності інтересів зростає і організація ділиться на дві конфліктуючі групи. Вирішення конфлікту спричиняє за собою перерозподіл влади. Але перерозподіл влади узаконює нові групи правлячих і керованих ролей, які знову починають конкурувати один з одним. Таким чином, розвиток організації - це ланцюг конфліктів, що повторюються, з приводу відносин влади. Проведемо порівняльний аналіз теоретичних положень Маркса і Дарендорфа як представників однієї наукової течії. По-перше, у цих двох теоретиків схожі моделі розгортання конфліктної ситуації і соціальної реорганізації. По-друге, при зовнішній схожості загальних моделей виникнення і розвитку конфліктів у Маркса і Дарендорфа істотно розрізняються підходи до джерел конфлікту. Маркс як джерело називає нерівномірність розподілу власності і відповідної частки влади, тобто в першу чергу - економічні причини,Дарендорф джерелами називає ролюві відносини й нерівномірний розподіл влади, що випливає з ролювих позицій і не завжди зв'язаний, як у Маркса з часткою власності, тобто називає внутрішньоорганізаційні субкультурні причини. По-третє, виходячи з різних підходів до причин конфлікту, відрізняються і конкретні, виражені в конкретних емпіричних категоріях, схеми виникнення конфлікту. Логіка Маркса проста: найпершим і життєво необхідним для людини є задоволення не духовних чи політичних потреб, а потреб матеріальних. Задоволення подібних потреб реалізується завдяки функціонуванню сфери матеріального виробництва. На його думку, продуктивні сили, завдяки промисловому перевороту, набули небаченого розвитку. Виробничі відносини ж у розвитку відстають, адже їм притаманна певна невідповідність — суспільний характер виробництва і наявність приватної власності. Це призводить до того, що суспільне багатство створюють одні особи, а привласнення його здійснюють інші, таким чином у суспільстві продовжується експлуатація людини людиною.    35.Порівняйте основні соціальні інститути традиційного та сучасного суспільства. До якого типу, на Ваш погляд, належить українське суспільство. Традиційне суспільство (до індустріальне) — це най триваліша із трьох стадій, її історія нараховує тисячі років. Більшість своєї історії людство провело саме у традиційному суспільстві. Це суспільство з аграрним укладом, мало динамічними соціальними структурами та із заснованим на традиції способом соціокультурної регуляції. У традиційному суспільстві головним виробником є не людина, а природа. Переважає натуральне господарство — абсолютна більшість населення (понад 90 %) зайнята у сільському господарстві; застосовуються прості технології, а відтак — поділ праці є нескладним. Цьому суспільству властива інерційність, низьке сприйняття нововведень. Якщо користуватися марксистською термінологією, традиційне суспільство — це первіснообщинне, рабовласницьке, феодальне суспільство. Індустріальному суспільству властиве машинне виробництво, національна система господарювання, вільний ринок. Цей тип суспільства виник порівняно недавно — починаючи з ХVIII ст., внаслідок промислової революції, що охопила спершу Англію і Голландію, а згодом і решту країн світу. В Україні промислова революція почалася приблизно у середині XIX ст. Суть промислової революції полягає у переході від ручного способу виробництва до машинного, від мануфактури до фабрики. Освоюються нові джерела енергії: якщо раніше людство використовувало в основному енергію м'язів, рідше — води і вітру, то з початком промислової революції починають використовувати енергію пари, а пізніше — дизельні двигуни, двигуни внутрішнього згорання, електроенергію. В індустріальному суспільстві на задній план відійшло завдання, яке було головним для традиційного суспільства — нагодувати людей і забезпечити їх найнеобхіднішими для життя речами. Тепер всього-на-всього 5—10 % людей, зайнятих у сільському господарстві, виробляють продуктів достатньо для усього суспільства. Індустріалізація приводить до посиленого зростання міст, зміцнюється національна ліберально-демократична держава, розвивається промисловість, освіта, сфера обслуговування.                                                                                             36.Порівняйте поняття «соціальна роль» та «соціальний статус». Наведіть приклади. Соціальна роль — поведінка, очікувана від того, хто має певний соціальний статус. Обмежується сукупністю прав і обов'язків, відповідних цьому статусу. Також соціальну роль визначають як сукупність нормативно обумовлених соціальних властивостей, очікувань і зобов'язань у поєднанні з конкретною соціальною позицією. Соціальний статус - досить чітко визначене положення індивіда в соціальній ієрархії групи або групи у взаємостосунках з іншими групами. Стосовно статусу можна сформулювати принаймні три ряди трактувань: 1. Соціальний статус як обсяг політичних та юридичних прав, обов'язків, можливостей, зафіксований законодавчо, а в окремих випадках — у неписаних нормах і традиціях. 2. Соціальний статус як соціальний вимір: рівень доходу, рівень освіти, стать, етнічне походження (національність), місце в структурі влади. 3. Соціальний статус як визнання й оцінка з боку інших індивідів чи певних формальних інстанцій.   37.Порівняйте поняття «соціальна статика» і «соціальна динаміка». Яке поняття найбільш повно характеризує стан суспільства, на Вашу думку? Відповідь обґрунтуйте.   Социальная статика изучает общество в состоянии устойчивого равновесия всех социальных элементов, дает его синхронный срез.  введённые О. Контом понятия, обозначавшие различный подход к изучению обществ. явлений. Предмет социальной статики — устойчивые социальные структуры и их роль в сохранении общества как социального целого. В социальной статике рассматривались типология социальных структур, закономерности их взаимодействия, типология социальных институтов и их функционального соответствия. Проблемы Д. и с. с. изучат ли Г. Спенсер, А. Шеффле, Л. Уорд, А. Смолл, Ч. Кули, У. Самнер, Э. Дюркгейм, Л. Визе, Б. Малиновский.         Уже Конт подчёркивал условность разделения Д. и с. с. Однако в истории социологии это противопоставление привело к осознанию специфики методов исследования процессов функционирования и процессов развития общества и его институтов. Термины Д. и с. с. сохранили свой смысл лишь в исследованиях по истории социологии. Социальная динамика обращается к анализу развития общества. Основной закон социальной статики формулируется Коптом как закон социальной гармонии, устанавливающий в качестве естественного состояния социального строя гармонию классов. Социальная динамика осн.внимание уделяла изучению процесса изменений социальных явлений, его обусловленности, направленности и последствий. В её рамках изучались факторы, влияющие на эти изменения, закономерности приспособления индивидуума к системе обществ. отношений или общества к новым условиям, разрабатывалась теория прогресса и т. д. Конт начинает анализ социальной статики с семьи, рассматривая ее как основную клеточку социального организма Семья — это то, что находится между обществом и человеком и сближает их. "Только благодаря семейным обязанностям, — писал Конт, — человек изменяет своему первоначальному себялюбию и может надлежащим образом подняться к конечной ступени, к общественности" [Система позитивной политики. 1996. С. 220]. Распад семьи будет означать распад общества. Семья, по Конту, выполняет самые важные функции в обществе: сохраняет культурное наследие, устанавливает эмоциональные и моральные связи между людьми, определяет баланс, равновесие между устремлениями разных поколений. Поскольку семья — это первичная, складывающаяся на основе чувств, их силе форма объединения людей, именно из нее вырастают другие формы объединения людей племена, народы и т.д. 38.Порівняйте рушійні сили суспільного розвитку за Г. Спесером і К. Марксом. З думкою якого вченого Ви погоджуєтесь и чому?  Маркс разработал теорию материалистического понимания истории, основанную на принципе естественно-исторического развития общества. По Марксу, социальное развитие имеет единую трехчленную схему, второе звено которой является отрицанием первого, но само отрицается третьим. Так, исторически первичное бесклассовое общество сменяется классовым, внутренне противоречивым обществом, которое в свою очередь сменяется бесклассовым, но высокоразвитым коммунистическим, где будут сняты социальные противоречия. Двигателем социального развития является непрекращающаяся борьба между антагонистическими классами. В рамках материалистического понимания истории Маркс создает типологию обществ, классифицируя их по общественно- экономическим формациям. Общественно-экономическая формация — это конкретно-исторический тип общества, главнейшей характеристикой которого является тип господствующих в нем производственных отношений. Согласно взглядам Маркса, каждый экономический строй развивается до достижения им состояния максимальной эффективности; одновременно с этим в нем развиваются внутренние противоречия, или слабые места, подтачивающие его изнутри. Основы нового строя начинают формироваться в недрах существующего. По Марксу, ни одна общественно-экономическая формация не погибает раньше, чем разовьются все производительные силы, для которых она дает достаточно простора, а новые производственные отношения никогда не появляются раньше, чем в лоне старого общества созреют материальные условия их существования. Маркс приводит такую последовательность: на смену рабовладению приходит феодализм, который сменяется капитализмом, капитализм — социализмом и, наконец, социализм — коммунизмом (высшей стадией развития общества).   Совокупность факторов эволюции Спенсер делит на «первичные» и  «вторичные». К первым относит факторы географической среды, биологическую и психическую конституцию индивида. Ко вторым – то, что Гегель назвал «второй  природой». Хотя действие привычных факторов сохраняется на протяжении всей  эволюции общества, в ходе ее продвижения возрастает и становится решающей роль «второй природы», т.е. культуры. К первичным (природным) свойствам человека добавляются качества, связанные с участием в общественной жизни.  Однако эта плодотворная идея не получила развития, так как противоречила  антиисторическим установкам эволюционизма, в соответствии с которыми  истории как таковой не существует вообще, а есть лишь логика вечных законов  эволюции, не допускающих волевого вмешательства.  Спенсер является основоположником органической школы в социологии. Классовое строение общества и выделение в его рамках отдельных административных органов Спенсер понимал по аналогии с разделением функций  между органами живого тела. Основным законом социального развития Спенсер считал закон выживания наиболее приспособленных обществ, а из своей концепции эволюции выводил преимущества, наибольшую приспособленность  “дифференцированного”, то есть разделённого на классы общества. Спенсер –  противник социализма, считавший революцию “болезнью” общественного  организма.   39.Порівняйте семантичну та кратичну концепції виникнення суспільства. Яка, на Ваш погляд, є найбільш реалістичною? Обґрунтуйте відповідь.  Кратическая концепция опирается на принципы общей теории систем и выводит возникновение человеческих ассоциаций, способных выполнять сложную целесообразную деятельность, из развития управляющей подсистемы. Сила и ум, присущие людям, распределены среди них неравномерно. Соединяясь с природной экспансивностью (жадностью и любопытством), эти качества легко превращаются в «монополии», когда приоритет человека по значимому признаку (физическая мощь, ловкость, изобретательность, наблюдательность и др.) позволяет ему занять позицию лидера и прибрать к рукам сразу все выигрыши: лучшее место, лучшую пищу, лучших сексуальных партнеров и т.п. Научаясь повелевать и принимать знаки подчинения соплеменников, лидеры начинают формировать и утверждать систему правил почитания вождей, передачи власти, распределения привилегий среди остальных членов общины. Нормы, сохраняющие и поддерживающие отношения неравенства (суть: порядка), ложатся в основу социальной организации, т.е. регламентированной, упорядоченной, подконтрольной в своей деятельности и развитии человеческой ассоциации. Элита, получая желаемое, использует власть – разнообразные рычаги влияния на массу, чтобы сохранить привилегию своего положения и присваивать создаваемые группой ресурсы, но взамен, в силу своей же заинтересованности, стремится обеспечить защиту, рост и процветание общины (продуктами которой она кормится). Семантическая концепция строится на признании слабости человека как биологического существа. Люди действительно потрясающе уязвимы и в физическом, и в психическом смысле. Стоит также допустить, что мы не самые хитрые и не самые умные на планете (хотя бы потому, что мы самовлюбленные, т.е. «слепые», и недальновидные, т.е. «тупые»). К тому же, для разнообразия, стоит подумать над тем, что человек – один из относительно молодых видов, поскольку антропологи отводят ему самое большее 8–10 миллионов лет эволюции, в то время как по планете бегают, ползают и плавают существа, в десятки раз более «апробированные» разнообразными циклами земной жизни, поэтому считать себя достаточно неуязвимыми у нас нет никаких оснований. В связи с этой биологической слабостью закон выживания толкает человеческих индивидов к объединению усилий, к созданию коллективного «органического тела», способного справляться с множеством разнообразных задач. Групповое взаимодействие связано с координацией усилий, дифференциацией и комбинированием функций. Такая сложноорганизованная деятельность требует предварительного согласования и непосредственной корректировки. Это возможно только с развитием общения, с использованием языка. Разрабатывая «обозначения» и символы, договариваясь о правилах толкования знаков, все активнее используя речь, люди формируют организованный мир коммуникации, которая предваряет, опосредует и завершает циклы материальной, продуктивной, деятельности. В результате возникает система упорядоченных (договоренных) коллективных взаимодействий и специальных групповых функций, формируется общество.   .40.Порівняйте соціологічні гіпотези виникнення суспільства. Яка, на Ваш погляд, є найбільш реалістичною? Обґрунтуйте відповідь. "Стихійні соціологи" зазвичай називають три гіпотези виникнення суспільства: еволюційну ("праця створила людину", перетворивши стадо в співтовариство виробників); теологічну ("Бог створив людину і заповів їй Закон"); космічну ("все це справа рук інопланетян").            Усі ці теорії однаково дискусійні, однак жодна з них не дає відповіді про "технологічні деталі" процесу творення соціального організму. На мою думку найбільш реалістичною є теологічна гіпотеза «Бог створив людину і заповів їй Закон». І я повністю згоден(на)  з англійським філософом та соціологом Т.Гоббсом ,який вважає, що людина— як і природа породжена Богом. І що саме природа наділила людей однаковими потребами і пристрастями, дала кожному «право на все», що і стало причиною такої самої люті і пожадливості, яка існує в тваринному світі. Саме тоді виникає «війна всіх проти всіх», а також принцип моралі «людина людині — вовк».   41,42.Порівняйте теорію «Дзеркального Я» та теорію наслідування. Яка з них, на Ваш погляд,  найбільш  адекватно відображає поведінку людини в суспільстві. Наведіть приклади. Теорія дзеркального Я Чарльза Кулі - в уявлення людини про собі входять: уявлення про те, яким він здається іншим людям; подання про оцінки, які даються йому іншими людьми; інтегральне почуття Я (гордість, презирство і т.д.). Відповідно до даних уявленнями людина будує свої дії, що і визначає його особу. Тард намагається подолати за допомогою створеної ним теорії наслідування. 1.Наслідування можна характеризувати як процес повторення різних форм бутя. 2. Наслідування розглядалось вченим у якості пояснювального принципу усього життя - як індивідуального, так і суспільного. Він характеризує його як постійне, всесвітнє соціальне явище.Головною рушійною силою розвитку суспільства, згідно з теорією Тарда, є непоборне психічне прагнення людей до наслідування - тобто, всі явища людського життя здійснюються під впливом сили прикладу і мають наслідувальний характер, тому і часто є схожими між собою. 3.Головним об'єктом наслідування є винаходи та відкриття. Окремі індивіди - творчі особи - здійснюють ці новації в суспільстві. З цих новацій завдяки наслідуванню виникають нові відкриття, нові вдосконалення елементів матеріальної та духовної культури. Наділена актом творчої уяви обдарована особа - єдине джерело всіх новацій.Становлення і розвиток суспільства безпосередньо пов'язані з цими відкриттями, оскільки вони зумовлюють три основні процеси в суспільстві: повторення відкриттів (завдяки наслідуванню), протистояння їм (опозиція) та пристосування (адаптація). Звідси випливають відповідні три закони наслідування Ваш мій погляд,  найбільш  адекватно відображає поведінку людини в суспільстві теорія наслідування , тому що фундаментальним принципом розвитку та існування суспільства служить наслідування. Саме в результаті наслідування виникають групові норми і цінності. Наслідування виступає як окремий випадок більш загального «світового закону повторення». Якщо у тваринному світі цей закон реалізується через спадковість, то в людському суспільстві - через наслідування. Воно виступає джерелом прогрессу ,наприклад: періодично в суспільстві відбуваються винаходи, яким наслідують маси. Ці відкриття та винаходи зумовлюють три основні процеси в суспільстві: повторення відкриттів (завдяки наслідуванню), протистояння їм (опозиція) та пристосування (адаптація) 43.Порівняйте тестування з іншими методами збору інформації. В яких ситуаціях необхідно віддавати перевагу цьому методу збору соціологічної інформації?  Тест — це короткий стандартизований іспит, метою якого є вияв наявності і ступеня виразності рис особистості, здібностей і умінь, мотивів і психічних станів. Тести не дозволяють зробити однозначний висновок, але надають корисну інформацію при його вірній постановці. Соціологічне опитування - це метод отримання первинної соціологічної інформації , заснований на безпосередньому або опосередкованому зв'язку між дослідником і респондентом з метою отримання від останнього необхідних даних у формі відповідей на поставлені питання. Завдяки опитуванню можна отримати інформацію як про соціальні факти, події , так і про думках і оцінках людей. Інтерв'ю - це , перш за все взаємодія двох людей , пов'язаних особливими нормами поведінки: інтерв'юер не повинен висловлювати ніяких суджень з приводу відповідей і зобов'язаний забезпечувати їх конфіденційність ; респонденти , в свою чергу , повинні відповідати на питання правдиво і вдумливо . У звичайному розмові ми можемо ігнорувати неприємні запитання або давати двозначні , що не стосуються справи відповіді , або відповідати запитанням на запитання . Однак при інтерв'юванні складніше піти від питання подібними способами. Спостереження - означає спрямоване , систематичне , безпосереднє простежування , фіксування та реєстрацію соціально значимих фактів , явищ і процесів. Особливість цього методу , на відміну від повсякденного, повсякденного спостереження , полягає в його планомірності. Тестування застосовується при дослідженнях: профорієнтації молоді, здібностей і лідерства на різних ділянках діяльності, переваг кандидатів на робоче місце тощо. Новим аспектом сучасного працевлаштування в Україні стало тестування претендентів на робочі місця. Разом з тим, дана тенденція повинна мати правове підґрунтя. Так, у законодавстві європейських країн чітко закріплені положення про поняття тестування, перелік видів тестів, припустимі межі вибору та застосування тих чи інших тестів, захист персональних даних громадян, які наймаються на роботу   44.Порівняйте цілераціональну та афективну дію за Вебером. Цілераціональна дія індивіда, за Вебером,— дія осмислена, спрямована на досягнення чітко усвідомлюваних цілей самим індивідом, який діє і використовує для їх реалізації засоби, визнані ним адекватними. На відміну від цінніснораціональної, а тим більше афективної чи традиційної дії, які обмежені ірраціональними моментами і підпорядковані їм, цілераціональна дія індивіда — суто раціональна. Це логічний конструкт, ідеальний тип. Як такий він постає зразком, через співвіднесення з яким Вебер виокремлює таку ієрархію інших типів дії. тією чи тією мірою наближених до цілераціональної дії індивіда.: 1) більш чи менш наближено досягнутий правильнораціональний тип; 2) суб'єктивно цілераціонально орієнтований тип; 3) дія, більш чи менш свідомо і однозначно цілераціонально орієнтована; 4) дія, орієнтована не цілераціонально, але зрозуміла за своїм сенсом; 5) дія, за своїм сенсом більш чи менш зрозуміло вмотивована, але порушувана (слабше чи сильніше) вторгненням незрозумілих елементів; 6) дія, в якій зовсім незрозумілі психічні чи фізичні факти пов'язані з людиною або в людині непомітними переходами. Розглядаючи цілераціональну дію індивіда як методологічну основу «розуміючої соціології», Вебер прагне відмежуватися цим від тих соціологічних учень, вихідним пунктом яких є соціальні утворення, такі як економіка, політика, держава, суспільствотощо. Однак його позиція не є й номіналістичною, оскільки, поперше, Ц. д. і. тлумачиться саме як ідеальний тип, подруге, постає як дія соціальна, яка з самого початку передбачає орієнтацію агента дії на інших людей, потретє, внаслідок того, що М. Вебер виходить, характеризуючи цілераціональну дію індивіда, з індивіда не як біологічної особини роду homo sapiens, а як представника певного соціального типу, або, як він пише, «функціонера». Таке розуміння цілераціональної дії індивіда є продуктивною спробою збалансування та органічного поєднання методологічних орієнтацій соціального функціоналізму, з одного боку, та індивідуалізму — з іншого. Афект — це душевне хвилювання, що переростає в пристрасть, сильний душевний порив. Афективна дія - це дія, яка здійснюється лише з метою вираження емоцій. Будучи короткочасним емоційним станом, афективна дія не орієнтована на оцінку інших або свідомий вибір мети.  

 


10.08.2015; 17:04
хиты: 188
рейтинг:0
для добавления комментариев необходимо авторизироваться.
  Copyright © 2013-2016. All Rights Reserved. помощь