пользователей: 30398
предметов: 12406
вопросов: 234839
Конспект-online
РЕГИСТРАЦИЯ ЭКСКУРСИЯ

7. Переклад та перекладачі в пост-воєнний період в Україні. Розвиток принципів вірного перекладу.

Друга Світова війна і німецька окупація повністю припинила перекладацьку діяльність на 3 роки. Лише на початку 1950-х р., особливо після смерті Сталіна, почали прорізатись перші паростки відродження художнього перекладу. Ще більшого пожвавлення переклад зазнав під час Хрущовської «Відлиги», коли з концентраційних таборів повернулись деякі видатні перекладачі. Цей період припадає на пік літературної діяльності талановитого перекладача Миколи Лукаша. Через значне послаблення ідеологічного тиску, масово відкривалися великі видавництва , к-сть перекладів збільшилась, що зумовило наростання актуальності якості цих перекладів, тему якої обдумував Олекса Кундзіч у власних статтях 1956 р. Кінець 50х – початок 50х знаменується як 3 період у історії українського перекладу. Перш за все, даний період особливий висунутими вимогами і стандартами до виконавців перекладу. Тому взірцем для нового покоління перекладачів служили так і видатні майстри пера, як М.Рильський, Лукаш, Мисик, Терещенко. Насамперед, Рильський зробив багато численні переклади творів Міцкевича, Мольєра(«Тартюф»), Бомарше («Весілля Фігаро»), Корнеля(«Сід»). В. Підмогильний, що входив в цвіт Розстріляного Відродження, відзначився перекладом творів Дідро, Жюля Верна. Його стиль перекладу залишався досить автентичним, в той же час був максимально наближеним до оригіналу. В.Мисик, М.Бажан, А.Кримський, М.Зеров – цей список можна продовжувати довго. Також після 24 років перерви відроджується перекладацький журнал «Всесвіт», з яким пов*язані імена М.Лукаша і  Г.Кочури.  Лукаш займався перекладами як прози(«Фауст» Гете, «Декамерон» Бокаччо), так і поезії (твори Бернса). Багато представників були представниками Шістдесятників(Соколовський, Доценко, Світличний). Деякі перекладачі звертали погляди не тільки в сторону європейських письменників, а і в сторону античності( Содомора, Філіпчук). 8. Переклад в Україні в останню декаду 20 століття та роль журналу «Всесвіт». Дослідження з історії перекладу активізувалися від 1990-х р. Переклад почали розглядати як націєтворчий чинник, як чинник утвердження українства. Ідеї таких досліджень запозичували з лінгвокультурології та теорії полісистеми. Застосувати отримані результати можна, створюючи підручники з історії українського художнього перекладу, повної історії української літератури, історії української культури. Затвердження державного статусу української мови на території України сприяло становленню її як мови науки й техніки, а це стимулювало дослідження у галузі перекладу термінів, відтворення звучання іншомовних власних назв українською мовою та українських – іноземними мовами, жанрових проблем науково-технічного перекладу. Така ситуація зумовила ще більшу потребу в підручниках із перекладу, де б українська мова була цільовою або вихідною. Зі здобуттям незалежності Україна потребувала кваліфіковані кадри,які б могли забезпечити розвиток перекладацької діяльності. Потрібні були спеціалісти у письмовому та усному перекладі, що мати змогу працювати із іншими країнами, підписувати міжнародні договори. Потрібного рівня в інтернаціональних стосунках між Україною та іншими країнами світу будо досягнуто в період з 1993 по 1994 рік, не без допомоги перекладу. В результаті чого переклад художньої літератури у видавничих будинках  зупинився на деякий час. Єдиним функціонуючим органом продовжив публікувати роботи перекладу художньої літератури з іноземної мови. Це був журнал «Всесвіт». За всі роки свого існування журнал випустив у світ більше 1000 художніх робіт – романів, очерків, которких історій, поем та віршів. Український читач отримав змогу зануритися у світ іноземної літератури, яка була перекладена на високу рівні завдяки плідній роботі перекладачів. Заснований у січні 1925 року Миколою Хвильовим, Василем Елланом-Блакитним та Олександром Довженком у Харкові, журнал «Всесвіт» є найстарішим літературним журналом України. У жовтні 1934 року перестав виходити. Відроджений у 1958 р. у Києві за сприяння тогочасного завідувача відділу ЦК КПУ з науки і культури Федора Овчаренка. За час свого існування часопис надрукував більше півтисячі романів, тисячі поетичних добірок, повістей і драматургічних творів, тисячі статей, розвідок, есе, репортажів, інтерв'ю авторів із 105 країн світу в перекладах із 84-х мов світу. Перекладачі , які працювали в журналі : Пінчевський, Мітрофанов, Пасічина (спеціаліст чеської, словацької та польської літр.)ю Тісно зв2язаними з журналом у різні роки були : Лукаш, Кочур,Стеценко, Борис Тен, Лісняк, Перепадия, Попович, Сенюк, Філіпчук, Литвинець, Москаленко, Шовкун. Були надрукованні роботи німецьких, австрійських, швейцарських авторів. Публікувалися такоє декілька разів роботи із Франціїї та її колоній; Іспанія та країни Латинської Америки. Друга половина 20 століття : роботи Скандинавії, Балтійських майстрів.  В результаті роботи журнал випустив багатьох перекладачів художньої літератури.

 


10.08.2015; 17:04
хиты: 169
рейтинг:0
для добавления комментариев необходимо авторизироваться.
  Copyright © 2013-2024. All Rights Reserved. помощь