Вульґа́та — латинський переклад Біблії з IV століття, здійснений переважно святим Ієронімом зі Стридону, який замінив різні варіанти латинських перекладів Біблії (Vetus Latina) які існували до того часу. На кінець IV століття н. е. виникла потреба в єдиному, достовірному латинському тексті Біблії: переклад було доручено Ієроніму, найбільшому знавцю Біблії та секретарю папи Дамасія I. Оскільки Ієронім чудово володів грецькою мовою, латиною і мав значні знання івриту, у 386 році Ієронім перебрався у Віфлеєм і більш 20 років працював над перекладом Старого й Нового Заповітів на латинську мову. Він почав з Нового Заповіту і переклав його з грецької, а згодом Старий Заповіт — з грецької і з івриту. Зроблений Ієронімом переклад Біблії став нормативним латинським текстом, який отримав назву Вульгата. Біблія є найважливішою і безперечно невід'ємною частиною культурного життя людства, незмінно супроводжуючи його впродовж тисячоліть. Світова культура безперервно збагачується і одухотворяється безцінним біблійним знанням і досвідом (божественним, релігійним, етичним, емоційним, естетичним і т.д.). Найбільша джерело духовної спадщини в будь-які часи залишалася і залишається актуальною, навіть в часи заборон і гонінь. Біблійні теми постійно "оживають" у світовій літературі. Так, біблійні легенди, сюжети й мотиви, що містять релігійно-общинні ідеали справедливості та рівності людей, послужили невичерпним джерелом натхнення для літературних праць, пов'язаних з народними рухами ("Послання" Т. Мюнцера, пісні таборитів, гуситів та ін), а пізніше - гуманістичного мистецтва епохи Відродження. Звернення до Біблії в цьому аспекті проявилася головним чином у європейських країнах. Але і в країнах мусульманського Сходу біблійні легенди і образи, що ввійшли в Коран, набули поширення в художній літературі (образи біблійних патріархів, царів Давида, Соломона у Джамі, Сааді, аль-Мааррі, Аміра Хосрова; численні варіанти повісті "Юсуф і Зулейха" і інші). Переклад Біблії: - латиною. У результаті постало кілька різних текстів, відомих за своєю збірною назвою Vetus Latina (старолатинський варіант). Vetus Latina – це збірка перекладів з грецької мови. . Ієронімом поклав кінець великій кількості різних перекладів Біблії. Зробивши нормативниий латинським текстом, який отримав назву Вульґата. - З різних давньо сирійських версій перекладу поступово викристалізувався один загальноприйнятий, званий Пешитта («проста версія», або «загальноприйнята версія»). Що стосується Нового Завіту, то його текст, ймовірно, виник в результаті обробки давньо-сирійських перекладів, зроблених на початку V ст. єпископом Раббулом Едеським. Старий Завіт Пешитта грунтується на перекладі з єврейського, початому вже в перші століття н.е. під впливом Септуаґінти. - коптською мово. Коптська мова – це древня єгипетська мова, останній етап розвитку єгипетської мови, ним користувалося християнське населення долини Нілу. Коптський переклад є досить важливим перекладом Біблії - готською мовою. Готська мова – мертва мова східно-германської групи мов. Готська Біблія – перший літературний твір німецькою (а саме, готською) мовою. Сьогодні існують лише окремі фрагменти цього перекладу. Проте цей переклад Святого Письма унікальний і цінний. Вульфіла – місіонер і перекладач. Легендарний творець готського алфавіту
