пользователей: 21265
предметов: 10469
вопросов: 178036
Конспект-online
зарегистрируйся или войди через vk.com чтобы оставить конспект.
РЕГИСТРАЦИЯ ЭКСКУРСИЯ

Трудовое право ЕС: понятие, особенности, источники и система. Принципы трудового права ЕС. Равенство мужчин и женщин в сфере труда. Основные трудовые права работников

Трудовое право Европейского Союза можно определить как совокупность норм права Европейского Союза, регулирующих трудовые отношения работников с работодателями и другие тесно с ними связанные отношения и устанавливающих права и обязанности по труду путем гармонизации и унификации норм национального законодательства государств-членов.

Періодизації основних етапів становлення та розвитку трудового права ЄС пов’язані із формуванням спільної соціальної політики Союзу, роллю європейських соціальних партнерів у становленні трудового права, важливими віхами економічного, політичного та правого розвитку Європейського Союзу, проте не прив’язані до них жорстко в часі.

Трудове право ЄС є важливою складовою соціальної політики Союзу, тому автор приєднується до точки зору, що формування трудового права відбувалося у рамках спільної соціальної політики Союзу. Водночас зазначається, що ці поняття не є тотожними, оскільки соціальна політика охоплює більш широку сферу відносин.

У підрозділі відзначається, що відправною точкою еволюції соціальної політики ЄС та трудового права виступають окремі положення Договору про створення Європейського об’єднання вугілля та сталі 1951 року, а не Римського договору 1957 року. У рамках економічної мети нового Об’єднання вирішуються деякі питання трудового права, що стосуються оплати праці, вільного пересування працівників, питань забезпечення зайнятості працівників.

Незважаючи на позицію окремих країн, поступово держави-члени усвідомлюють, що економічна політика не може розвиватися без удосконалення соціальної складової Співтовариства. Важливим у цьому відношенні стає Єдиний європейський акт, яким внесено суттєві зміни до Договорів (зокрема, Римський договір доповнено ст. 118 а), яка дала поштовх для розвитку законодавства ЄС в сфері охорони праці).

Важливе значення для розвитку соціального і трудового законодавства ЄС мала Хартія Співтовариства про основоположні соціальні права трудящих 1989 року, яка закріплює широкий спектр основних трудових і соціальних стандартів. Хоча Хартія і не набула обов’язкової юридичної сили, вона визначила подальший шлях розвитку трудового права Співтовариства.

У 1992 році був прийнятий Договір про Європейський Союз. Через опозицію Великобританії та з метою досягнення консенсусу соціальні питання були викладені в Протоколі про соціальну політику, в якому було визначено рамки діяльності соціальних партнерів у трудовій сфері на наднаціональному рівні. Так, зокрема закріплено перелік питань, з яких Комісія при прийнятті актів законодавства зобов’язана консультуватися із соціальними партнерами та враховувати їх пропозиції.

Подальший розвиток трудового права ЄС пов’язується з прийняттям Хартії про основоположні права ЄС 2000 року, в якій закріплюються основні трудові стандарти. Після ратифікації Лісабонського договору 2007 року, Хартія наділяється такою ж правовою цінністю як і Договори. Із прийняттям і набуттям юридичної обов’язковості Хартією ЄС про основоположні права, трудове право виходить на якісно новий етап розвитку.

У підрозділі 1.2. «Поняття та принципи трудового права ЄС» визначаються поняття, система та принципи трудового права Європейського Союзу.

У підрозділі підкреслюється важлива роль трудового права ЄС у забезпеченні трудових прав та інтересів працівників в умовах поширення нетипових форм зайнятості, навіть якщо розглядати його у вузькому значенні – як право захисту найманих працівників в умовах глобалізованої економіки. Цивілізоване суспільство на даний момент і в майбутньому потребує досягнення балансу між стабільністю та гнучкістю, яку в змозі забезпечити лише трудове право Європейського Союзу. Цю точку зору поділяє також і Європейська комісія у Зеленій книзі «Модернізація трудового права на зустріч змінам ХХІ століття». Зелена книга розглядає модернізоване трудове право як право, основною метою якого є досягнення «flexicurity», що поєднує гнучкість трудових відносин (flexibilization of employment relationship) із високим рівнем соціального захисту працівників.

У роботі відзначається, що трудове право Європейського Союзу регулює індивідуальні та колективні трудові відносини на рівні ЄС за участю суб’єктів, які мають транснаціональний статус (наприклад, компанії, що діють в масштабі Співтовариства, об’єднання організацій роботодавців і професійних спілок, що діють на рівні Союзу).

До предмету трудового права ЄС входять ті питання, які країни-члени не можуть врегулювати самостійно або їх ефективне вирішення можливе за умови втручання Союзу. Через це, в основному, норми трудового права ЄС регулюють питання заборони дискримінації, забезпечення принципу рівності в трудових відносинах між жінками і чоловіками, умов праці, охорони праці, забезпечення зайнятості та захисту прав працівників при припиненні трудових відносин як в результаті банкрутства роботодавця, передачі частини підприємства чи бізнесу, так і при колективних звільненнях.

Основними принципами трудового права ЄС визнаються принципи заборони дискримінації, рівності чоловіків і жінок, свободи об’єднання, права на інформування та проведення консультацій, права соціальних партнерів укладати угоди на європейському рівні. Проте у трудовому праві ЄС втілені й інші важливі принципи міжнародного трудового права, а також принципи, які є кваліфікаційними характеристиками права ЄС, оскільки трудове право є галуззю цього специфічного права. У зв’язку з тим, що трудове право ЄС є складовою соціальної політики, воно також втілює і її принципи.

У підрозділі 1.3. «Джерела трудового права ЄС» розглядаються система джерел трудового права Європейського Союзу та їх основні особливості.

У підрозділі відзначається, що своєрідність джерел трудового права ЄС обумовлена специфікою джерел права ЄС. У зв’язку з цим основними джерелами трудового права є акти первинного (у тому числі первинного додаткового), вторинного (похідного від первинного) права ЄС, принципи права ЄС, судові прецеденти.

Основними первинними джерелами трудового права ЄС є Договір про функціонування Європейського Союзу, Договір про Європейський Союз, Амстердамський договір, Ніццький договір, Лісабонський договір, Єдиний європейський акт, Хартія про основоположні права ЄС.

На думку дисертанта, установчі договори і договори, що вносять зміни і доповнення до цих договорів, а також Хартія про основоположні права ЄС окреслюють загальні напрями дій Союзу у сфері праці. Ці напрями за допомогою вторинних актів та прецедентного права пристосовуються до потреб правового регулювання трудових відносин. Загальні принципи права ЄС використовуються Судом ЄС у тому випадку, коли певні правові відносини не можуть бути врегульовані ані за допомогою установчих договорів, ані інших актів первинного та вторинного права, тобто коли існує прогалина в правовому регулюванні. Характерною особливістю джерел трудового права ЄС є наявність декларативних (формально необов’язкових) актів, наприклад, Хартія про основоположні соціальні права трудящих 1989 року. Проте Суд ЄС може використовувати принципи, закріплені в таких актах для тлумачення положень Договорів.

Важливою складовою джерел трудового права ЄС виступають акти соціального партнерства. Ці акти, за допомогою дієвого механізму імплементації їх положень у внутрішнє законодавство країн-членів, на даний час фактично визначають напрямки подальшого розвитку трудового права Європейського Союзу. Автор констатує, що ні один нормативно-правовий акт у сфері трудових відносин не приймається без участі соціальних партнерів.

Звертається увага, що поряд із актами самого Союзу, в регулюванні трудових відносин широко використовуються акти Ради Європи та Міжнародної організації праці. Принципи, визначені у Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, є фундаментальними принципами права ЄС, а норми Європейської соціальної хартії використовуються в правовому регулюванні трудових відносин на наднаціональному рівні. Незважаючи на неоднозначне ставлення ЄС до актів Міжнародної організації праці в минулому, на даний час Європейський Союз виступає гарантом впровадження фундаментальних принципів трудового права, відображених у конвенціях і рекомендаціях МОП.

РАВЕНСТВО МУЖЧИН И ЖЕНЩИН

Обеспечению равноправия мужчин и женщин в профессиональной жизни в ЕС уделяется самое пристальное внимание.

Принцип равенства мужчин и женщин провозглашается Договором о ЕС одним из основных принципов деятельности Европейского Сообщества. В соответствии с пар. 2 ст. 2 Договора вся деятельность Сообщества «направлена на устранение неравенства исодействие достижению равенства между мужчиной и женщиной».

Данный принцип рассматривается как один из основных принципов правового статуса личности в ст. 23 Хартии Европейского Союза об основных правах 2000 г.

Таким образом, принцип равенства мужчин и женщин формально выводится за рамки принципа недискриминации и ставится наряду с ним по значимости. Хотя на самом деле положения обустранении неравенства между мужчиной и женщиной являютсячастным случаем проявления принципа недискриминации. Действуя на основании ст. 13 Договора о ЕС, Сообщество предпринимает соответствующие меры для борьбы с дискриминацией по признаку пола точно так же, как и меры по борьбе с дискриминациейпо другим признакам.

В рамках реализации социальной политики Договор позволяетЕС поддерживать и дополнять действия государств-членов пообеспечению равенства мужчин и женщин в отношении возможностей на рынке труда и обращения с ними на работе (пар. 1 ст.137), а также наделяет Сообщество полномочиями принимать меры, обеспечивающие применение принципа равных возможностейи равного отношения к мужчинам и женщинам в вопросах занятости и профессиональной деятельности, включая принцип равнойоплаты за равный труд (пар. 3 ст. 141).

Договором о ЕС установлен принцип равной оплаты для мужчин и женщин за равный или равноценный труд. Государства-члены обязаны обеспечивать его соблюдение в соответствии с п. 1 ст.141. Договором также определены понятия «оплата» и «равная оплата без дискриминации по признаку пола». Под «оплатой» подразумеваются обычная или минимальная заработная плата или должностной оклад, а также любое другое вознаграждение в денежной или натуральной форме, которые работник прямо или опосредованно получает от работодателя в связи со своей работой.

«Равная оплата без дискриминации по признаку пола» означает:

  1. сдельную оплату за работу одного и того же качества, рассчитанную в одинаковых единицах измерения;
  2. почасовую оплату за одинаковую работу, рассчитанную по единым расценкам.

Директива 79/7/ЕЭС применяется к системам социальногообеспечения и социальной помощи по основаниям болезни, инвалидности, старости, трудового увечья или профессионального заболевания, безработицы. Документ предписывает устранить любую дискриминацию в том, что касается сфер применения систем

социального обеспечения и условий доступа к ним, обязанностейпо уплате взносов и определения их размера, а также определенияразмера социальных выплат, сроков и условий их сохранения.

Необходимо отметить, что положения Директивы 79/7/ЕЭСраспространяют свое действие не только на работников по найму,но и на лиц свободных профессий, а также на пенсионеров и инвалидов труда.

Директивой Совета 86/378/ЕЭС от 24 июля 1986 г. «Об имплементации принципа равенства мужчин и женщин в системах трудовой социальной защиты» принцип равенства мужчин и женщин был распространен на пенсионное обеспечение. В свою очередь,Директива Совета 86/613/ЕЭС от 11 декабря 1986 г. о применении

принципа равенства между мужчинами и женщинами, занятыми, втом числе и в сельском хозяйстве, в качестве лица свободной профессии, а также защите лиц свободной профессии женского пола втечение беременности и материнства распространила рассматриваемый принцип на лиц свободных профессий.

С целью дальнейшего проведения в жизнь принципа недискриминации полов в трудовых отношениях Комиссией была принятаРекомендация, вводящая в действие Кодекс хорошей практики(англ.: CodeonGoodPractice). В этом документе систематизированы действующие и предполагаемые к осуществлению на практикеформы защиты прав и достоинства женщин и мужчин на рабочем

месте. Кодекс и Декларация Совета о введении его в действие рекомендуют государствам-членам принять дополнительные меры,призванные лучше обеспечить реализацию принципа запрета дискриминации полов в трудовых отношениях.

В 1990-е годы Сообщество также разработало и осуществляетпо сей день ряд программ, определяющих направления деятельности ЕС в содействии обеспечению равенства прав мужчин и женщин в трудовых отношениях.


28.01.2015; 00:25
хиты: 381
рейтинг:0
для добавления комментариев необходимо авторизироваться.
  Copyright © 2013-2016. All Rights Reserved. помощь