При всьому визнанні великого внеску Суду Європейського Союзу (Співтовариств) в рішення проблеми захисту основних прав людини в ЄС слід зазначити, що пересічним громадянам часто було вельми складно зрозуміти, в чому ж полягають їх права перед лицем брюссельських інститутів. Враховуючи прецедентний характер права Суду, звичайні громадяни були не в силах розібратися в складному масиві прецедентних норм, тому необхідно було кодифікувати ці права в єдиному джерелі, текст якого був би доступний і зрозумілий кожному.
Важливим кроком в цьому напрямі стало ухвалення Хартії Європейського Союзу про основні права від 7 грудня 2000 р.
Рішення про створення спеціальної комісії для розробки Європейської хартії було ухвалено на позачерговому саміті ЄС в м. Тампере (Фінляндія) 15-16 жовтня 1999 р. Її базою повинні були стати всі міжнародні документи про захист прав людини. В ході саміту глави держав і урядів підкреслили, що Хартія стане «філософською і політичною основою» створення «європейського простору свободи, безпеки і законності».
Головною межею і відмінністю цього документа було те, що Хартія створювалася з метою захистити людину від свавілля надгосударственних інститутів Європейського Союзу, тоді як колишні міжнародні декларації, хартії, міжнародні договори правозахисного характеру і відповідні розділи в національних конституціях приймалися з метою захистити особу від зловживань національної, державної влади.
Проект Хартії розробляв спеціальний орган - Конвент, склад якого був визначений на сесії Європейської Ради в Тампере. Конвент налічував 62 людини, серед яких більшість була депутатами національних парламентів і Європейського Парламенту. Місцем роботи Конвенту став Брюссель. Робота над Хартією продовжувалася небагато чим більше дев'яти місяців, внаслідок чого 7 грудня 2000 р. у Франції, в м. Ніцці, Хартія була підписана керівниками трьох політичних інститутів ЄС — Європейського Парламенту, Ради і Європейської Комісії.
Найбільш важливою відмінною рисою Хартії є її універсальний характер. Вона закріплює всі три групи основних прав і свобод — особисті (цивільні) і політичні, а також права соціально-економічні і культурні.
Укладачі Хартії порушили традицію проведення відмінності, з одного боку, між цивільними і політичними правами, з іншою - між економічними і соціальними правами. У структурі Хартії всі права розподіляються навколо декількох головних принципів: людська гідність, основні свободи, рівність, солідарність, громадянство і правосуддя.
Права человека и свободы включены в Хартию ЕС. В основу классификации прав и свобод в Хартии положен не предмет субъективного права, а ценности, на защиту которых оно направлено: человеческое достоинство, свобода, равенство, солидарность . Конкретные права человека, закрепляемые Хартией, сгруппированы в соответствии с этими критериями.
Статьи Хартии разбиты на 7 глав:
1) Глава I «Достоинство» (5 ст.) закрепляет права и гарантии, обеспечивающие достойное существование человеческой личности в обществе, включая право на жизнь, запрет пыток, рабства и т. д. Статья 1 провозглашает достоинство человека неприкосновенным и обязывает уважать и защищать достоинство каждого. Согласно Хартии оно не подлежит никаким ограничениям и образует фундамент всех остальных утверждаемых ею прав. Статья 2 о праве на жизнь запрещает применение высшей меры наказания и приведения смертной казни в исполнение.
В статье 3 запрещается репродуктивное клонирование человека. Вне закона ставится использование человеческого тела и его частей с целью получения прибыли;
2) Глава II «Свободы» (14 ст.) включает права на невмешательство в частную жизнь – это право на свободу и личную неприкосновенность, на уважение частной и семейной жизни, защиту персональных данных, вступление в брак и создание семьи; свобода мысли, совести и вероисповедания, свобода на занятие искусством и научной деятельностью, свобода предпринимательства;
3) Глава III «Равенство» (7 ст.) наряду с принципом равенства в разных его проявлениях закрепляет права лиц, нуждающихся в повышенной социальной защите. Речь идет о детях, пожилых, инвалидах;
4) Глава IV «Солидарность» (12 ст.) имеет своей целью обеспечение социальной справедливости в обществе, смягчение противоречий между разными группами населения. В нее включены права трудящихся. В ней также закрепляются права на социальное обеспечение, охрану здоровья, другие социальные права и гарантии;
5) Глава V «Гражданство» (8 ст.) перечисляет права, пользование которыми, как общее правило, связано с наличием у лица гражданства ЕС;
6) Глава VI «Правосудие» (4 ст.) закрепляет гарантии прав личности на эффективную судебную защиту. Сюда же включены презумпция невиновности, недопустимость обратной силы закона, соразмерность наказания и др.;
7) Глава VII «Общие положения» (4 ст.) определяет сферу применения Хартии, ее соотношение с ЕКПЧ, ограничения на пользование устанавливаемыми ею правами, свободами и принципами.
