За суб'єктами тлумачення та юридичними наслідками розрізняють офіційну і неофіційну інтерпретації норм права.1. Офіційне тлумачення — це роз'яснення змісту правових норм компетентними органами, акти яких мають обов'язковий характер.Офіційне тлумачення характеризується такими ознаками: по-перше, виробляється компетентним органом; подруге, наділене юридичною силою, тобто обов'язкове для суб'єктів, які реалізують норму; по-третє, має юридичне значення, тобто призводить до юридичних наслідків; по-четверте, забезпечує за підтримки держави одностайне розуміння і застосування законодавства; по-п'яте, його результати мають бути закріплені в спеціальному акті. Офіційне тлумачення може бути:а) автентичним (аутентичним), яке виробляється органом, що видав норму права (наприклад, роз'яснення президентом виданих ним указів).Суб'єкт, який видав норму права, відповідно до логіки, безумовно, має право на офіційну інтерпретацію її справжнього змісту, тому що саме він найбільш адекватно розуміє власну волю, яку він заклав у нормативний акт і в змозі роз'яснити її іншим суб'єктам. При цьому роз'яснення може бути як загального (нормативного) характеру, так і казуального (конкретного), коли тлумачиться норма стосовно конкретного казусу. Хоча на практиці автентичне тлумачення переважно має нормативний характер і поширюється на необмежену кількість казусів; б) легальним (делегованим), коли правом тлумачення законодавчо наділяється будь-який орган, що не видавав цієї норми (наприклад, роз'яснення законів Конституційним Судом).
Легальне тлумачення, у свою чергу, може бути: відомчим, що здійснюється керівництвом центральної установи будь-якого відомства, і його сила обмежується сферою діяльності цієї установи; міжвідомчим (офіціозним) — зі сферою поширення на інші відомства. Суб'єктами офіційного тлумачення можуть бути всі державні органи, які організують процес здійснення норм права. Тому юридична сила актів тлумачення залежить від владних повноважень органів, що видали ці акти. Найбільшу юридичну силу мають акти тлумачення вищих органів законодавчої, судової та виконавчої влади. Одним з видів міжвідомчого тлумачення є судове роз'яснення норм права. Воно забезпечує правильне розуміння й одностайне застосування нормативних актів у діяльності судів. Такі роз'яснення в Україні видаються, наприклад, у вигляді постанов Пленуму Верховного Суду з питань судової практики на підставі узагальнення справ, розглянутих судами. В ідеалі правотворчими органами повинні видаватися нормативно-правові акти, які не потребують роз'яснення, але реально це не можливо. Тому кращим видом тлумачення є автентичне, яке виключає можливість підміни акта вищої юридичної сили актами меншої юридичної сили. Інтерпретаційні акти являють собою вид правових актів, що містять роз'яснення нормативних приписів (правових норм) або порядку їх застосування. Особливості інтерпретаційних актів: 1 ) вони являють собою роз'яснення правових норм; 2 ) містяться в тексті і конкретизують положення ; 3 ) діють тільки в єдності з нормативними актами ; 4 ) не є джерелом права; 5 ) скасування НПА тягне за собою втрату юридичної сили інтерпретаційного акта .
Серед інтерпретаційних актів особливе значення мають акти Конституційного Суду , які визначають існуючу систему правового регулювання та перспективу подальшого законотворення.
Розрізняють два види актів тлумачення : 1 ) інтерпретаційні акти правотворчості (нормативні юридичні акти , видані порядку автентичного чи легального тлумачення ), 2) інтерпретаційні акти правозастосування (специфічні правові акти, що містять правила застосування норм права , сформульовані в результаті узагальнення досвіду їх життєдіяльності ) .
