Цивільно-правова відповідальність за порушення права інтелекту­альної власності.

Відповідно до ст. 431 ЦК, порушення права інтелектуальної власності, в тому числі невизнання цьо­го права чи посягання на нього, тягне за собою відповідальність, встановлену цим Кодексом, іншим законом чи договором.

Дана стаття присвячена наслідкам порушення права інтелектуальної влас­ності — настанню цивільно-правової відповідальності. Тобто, в даному випадку мова йде лише про відповідальність згідно з нормами цивільного права, яка встановлюється цим Кодексом, іншими законами чи договором. Дана стаття безпосередньо не розкриває понят­тя порушення права інтелектуальної власності чи посягань на нього. Ці поняття розкрито та деталізовано у спеціальних законах про інтелектуальну власність.

Цивільно-правова відповідальність за порушення права інтелектуальної власності, як і за порушення будь-яких цивільних прав, передбачена ст.ст. 16, 22, 23 ЦК. Тобто, це є за­гальна цивільно-правова відповідальність.

Цивільно-правова відповідальність за порушення права інтелектуальної власності вста­новлюється також іншими законами про інтелектуальну власність. Це вже є спеціальна цивільно-правова відповідальність.

Цивільно-правова відповідальність за порушення права інтелектуальної власності може також встановлюватися у договорі. До неї відноситься така цивільно-правова відповідаль­ність, яка не передбачена ні в ЦК, ні в спеціальних законах про інтелектуальну власність. Тобто, вона є додатковою відповідальністю по відношенню до тієї, яка встановлена чин­ним законодавством.

Порушення права інтелектуальної власності можливе у різних формах: а) у формі дій (посягання на право інтелектуальної власності); б) у формі бездіяльності (невизнання пра­ва-інтелектуальної власності органами, через які у встановлених законом випадках має проводитися легітимація результатів інтелектуальної, творчої діяльності); в) у змішаній формі (невизнання права інтелектуальної власності з наступним незаконним використан­ням тим же суб'єктом результатів чужої інтелектуальної, творчої діяльності).

Порушенням права інтелектуальної власності визнається також ввезення на митну те­риторію України виробів (товарів), в яких використано об'єкти права інтелектуальної влас­ності, що захищаються на території України, без дозволу суб'єкта права інтелектуальної власності, з порушенням цього права незалежно від того, захищалися чи захищаються ці об'єкти в країні походження. Однак навіть за наявності ознак порушення права інтелекту­альної власності, дії, які законом визнаються правомірними, порушеннями права інтелек­туальної власності не визнаються. Порушником права інтелектуальної власності може бути фізична або юридична особа. Сама по собі вина порушника для кваліфікації дій чи бездіяльності як таких, що є пору­шенням права інтелектуальної власності, значення не має.

Цивільно-правова відповідальність згідно з положеннями ст. 22 ЦК настає у вигляді відшкодування збитків. Тобто, особа, якій завдано збитків у результаті порушення їх права інтелектуальної власності, як і будь-якого іншого цивільного права, має право на її відшко­дування. Крім цього, володілець прав інтелектуальної власності має право на відшкодуван­ня моральної шкоди, завданої внаслідок порушення його прав (ст. 23 ЦК).

Матеріальним наслідком порушення права інтелектуальної власності є поява контра-фактних виробів, тобто продукції (товарів), вироблених з використанням об'єкта права ін­телектуальної власності і реалізованих у межах України з порушенням права на них. Кон-трафактними вважаються також вироби, які виготовлені законно, але розповсюджені з по­рушенням права суб'єкта інтелектуальної власності.

Порушення авторських і суміжних прав може відбуватися як у рамках договору, укла­деного між правоволодільцем і користувачем, так і в разі позадоговірного використання твору або об'єкта суміжних прав, коли відсутня згода правоволодільця і не сплачено відпо­відну винагороду. Здебільшого порушниками авторських і суміжних прав є особи, які до­пускають незаконне використання охоронюваних творів і об'єктів суміжних прав.

До порушень прав на винаходи, корисні моделі, промислові зразки відносяться: пору­шення авторства, порушення права на подання заявки на видачу патенту, порушення пра­ва на авторське ім'я, неправомірне використання винаходу, корисної моделі, промислово­го зразка, захищених патентом, порушення ліцензійного договору, позадоговірне пору­шення патентних прав, заміна одних ознак іншими в запозиченому об'єкті патентного права та ін. Порушенням прав на торговельну марку є неправомірні дії будь-яких осіб, що обмежують виключне право володільця торговельної марки. На вимогу володільця торго­вельної марки порушення може бути припинено, а порушник зобов'язаний відшкодувати володільцеві торговельної марки заподіяні збитки. Вимагати поновлення порушених прав володільця торговельної марки може також ліцензіат, якщо інше не передбачено ліцензій­ним договором.

Порушенням прав на географічне зазначення є використання неправдивого (фальшиво­го) зазначення або такого зазначення, що вводить в оману щодо справжнього місцезнахо­дження товару. У разі порушення прав на ім'я або прав, що випливають із присвоєння імені або спеціальної назви, автор наукового відкриття може вимагати через суд відновлен­ня його порушених прав, а також припинення дій, що порушують його права.

Порушенням прав володільця зареєстрованого компонування інтегральної мікросхеми, що тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством, є будь-яке посягання на його права, передбачені законом. На вимогу володільця прав на зареєстроване компону­вання інтегральної мікросхеми порушення має бути припинене, а порушник зобов'язаний відшкодувати володільцю прав заподіяні збитки. Вимагати поновлення порушених прав володільця зареєстрованого компонування інтегральної мікросхеми може за його згодою також особа, яка придбала ліцензію. Порушенням права на комерційну таємницю вважа­ють заволодіння третьою особою невідомою їй раніше і цінною для неї в комерційному плані інформацією за допомогою незаконних методів.